Текст и перевод песни Jamala feat. alyona alyona - Жалі

Я в долонях світ тримала
Тих, хто поряд був зі мною, кликала, шукала
Серед днів минулих
Вірила та пробачала
Всю себе їм до останку віддавала
Але сталося як є
Жалі любі мої
Жалі, не повернути нічого
Жалі не тримаю у серці
Жалі, їм не бути в моєму житті
Відпускати було важко
Але нести на собі образи завжди важче
Набагато краще
Прислухатися до серця
Чи відкриті й досі людям тим у ньому дверці
Хто пішов, нехай іде
Жалі любі мої
Жалі, не повернути нічого
Жалі не тримаю у серці
Жалі, їм не бути в моєму житті
Сама з собою розмовляла тисячі разів
Питала Бога, як встояти на одній нозі
Чи то мій зір схибив, чи сум в мені осів
Я маю поле із жалів, в них навесні посів
Жнива, жнива. В жилах жива вода тече
А значить буду жити з цим іще
В плачах печаль, в думках печаль, печаль і жаль
Але в усьому є межа і я
Буду дивитись вперед, буду просити пробачення
Адже жалі не дають забувати, навпаки, придають значення
Різним подіям в житті, різним особам. Де моя совість?
Інколи маєш добро на меті, але в думках тільки жаль, тільки сором
І я вийматиму з себе цеглини, закладені кимось ще в ранніх літах
Кажуть, людину зліпили із глини, тож можна змінити все те, що не так
Варто поглянути у відображення – з душі йде потік із емоцій
Це кожного може спіткати на кожному кроці
Жалі любі мої
Жалі, не повернути нічого
Жалі не тримаю у серці
Жалі, їм не бути в моєму житті
Жалі, маю далі я йти
Жалі, не повернути нічого
Жалі не тримаю у серці
Жалі, вам не бути в моєму житті

Я в ладонях мир держала
Тех, кто рядом был со мной, звала, искала
Среди дней минувших
Верила и прощала
Всю себя им до конца отдавала
Но случилось как есть
Жалкие дорогие мои
Жалости, не вернуть ничего
Жалости не держу в сердце
Жалости, им не быть в моей жизни
Отпускать было трудно
Но нести на себе обиды всегда труднее
Гораздо лучше
Прислушаться к сердцу
Открыты ли до сих пор людям тем в нем дверцы
Кто ушел, пусть уходит
Жалкие дорогие мои
Жалости, не вернуть ничего
Жалости не держу в сердце
Жалости, им не быть в моей жизни
Сама с собой разговаривала тысячи раз
Спрашивала Бога, как устоять на одной ноге
То ли мое зрение оплошало, то ли печаль во мне осела
Я имею поле из жалов, в них весной посев
Жатва, жатва. В жилах живая вода течет
А значит буду жить с этим еще
В плачах печаль, в мыслях печаль, печаль и сожаление
Но во всем есть предел и я
Буду смотреть вперед, буду просить прощения
Ведь боли не дают забывать, наоборот, придают значение
Разным событиям в жизни, разным лицам. Где моя совесть?
Иногда имеешь добро на цели, но в мыслях только сожаление, только стыд
И я буду вынимать из себя кирпичи, заложенные кем-то еще в ранних летах
Говорят, человека слепили из глины, поэтому можно изменить все то, что не так
Стоит взглянуть в отражение – из души идет поток из эмоций
Это каждого может постигнуть на каждом шагу
Жалкие дорогие мои
Жалости, не вернуть ничего
Жалости не держу в сердце
Жалости, им не быть в моей жизни
Жали, должен дальше я идти
Жалости, не вернуть ничего
Жалости не держу в сердце
Жалобы, вам не быть в моей жизни