Не дочекалась мати - Freeda Shenk Übersetzung ins Russische

Не дочекалась мати

Не дочекалась мати свого сина
А скількох ще забере війна
Скажи, хто у цьому винен
Невже вона?
Чи то дощ із неба
Чи то плаче бог
За те, що не забрав до себе
Сиріт що лишились удвох

Ще хвилину тому
Мріяв він
Що побачить родину
Свій дім
Але куля зрадила його життя
І залишилось без батька дитя

І затягнуло небо хмари чорні
Він встиг побачити останній промінь
Де ж ти сонце
Він пав на землю без сили
За віру і любов до батьківщини
Віддав своє сердце

Не дочекалась мати свого сина
А скількох ще забере війна
Скажи, хто у цьому винен
Невже вона?
Чи то дощ із неба
Чи то плаче бог
За те, що не забрав до себе
Сиріт що лишились удвох

Очі голубі від сліз засяяли
Повернутися живим обіцяв він їй
Приведуть мене до тебе тисячі стежок
І сплелися у обіймах наче квіти у вінок
Вона під сердцем носила кохання

Ночі не спала до світання
Де ж ти милий
Та він лежав на землі без сили
Душа його як птаха полетіла
Світом білим

Не дочекалась мати свого сина
А скількох ще забере війна
Скажи, хто у цьому винен
Невже вона?
Чи то дощ із неба
Чи то плаче бог
За те, що не забрав до себе
Сиріт що лишились удвох

Не дождалась мать

Не дождалась мать своего сына,
А скольких еще заберет война.
Скажи, кто в этом виноват,
Неужели она?
То ли дождь с неба,
То ли плачет Бог
За то, что не забрал к себе
Сирот, что остались вдвоем.

Еще минуту назад
Мечтал он,
Что увидит семью,
Свой дом.
Но пуля прервала его жизнь,
И остался без отца ребенок.

И затянуло небо тучами черными,
Он успел увидеть последний луч.
Где же ты, солнце?
Он упал на землю без сил
За веру и любовь к Родине
Отдал свое сердце.

Не дождалась мать своего сына,
А скольких еще заберет война.
Скажи, кто в этом виноват,
Неужели она?
То ли дождь с неба,
То ли плачет Бог
За то, что не забрал к себе
Сирот, что остались вдвоем.

Глаза голубые от слез засияли,
Вернуться живым обещал он ей.
Приведут меня к тебе тысячи тропинок,
И сплелись в объятиях, словно цветы в венок.
Она под сердцем носила любовь.

Ночами не спала до рассвета,
Где же ты, любимый?
А он лежал на земле без сил,
Душа его, как птица, улетела
В мир иной.

Не дождалась мать своего сына,
А скольких еще заберет война.
Скажи, кто в этом виноват,
Неужели она?
То ли дождь с неба,
То ли плачет Бог
За то, что не забрал к себе
Сирот, что остались вдвоем.