Трагедія про Коріолана - МУР Übersetzung ins Englische

Трагедія про Коріолана

Імперії падуть, Імперії умруть
Імперії з собою у могилу заберуть
Рем і Ромул вовчий дух всотували з молоком
Брат на брата, лезо влади йде по шиї холодком
Всі дороги ведуть в Рим Всі дороги ведуть в Рим
Там попереду столиця А позаду кров і дим
Тіт Лартій і Коміній
Ведуть славетне військо
Щоби Тулл Афідій Вольський
Не дійшов до Риму й близько
Боротьба йде три дні
Поля жовті у - крові
Нам не страшно, бо це Риму стяга - рідні кольори
Легіони легіонів Легіони каяття
Розступайтеся народи
Рим веде свої війська
Кров злетіла із меча
В сердці місце для списа
Вороги умиті кров'ю
До останнього биття
Атака з атакою
Тіла не охололи
Прокладаєм трупний шлях ми до міста Коріоли
Атака за атакою, Гай Марций веде в бій
Вичищаєм з рани світу ми Увесь барбáрський гній
От горить столиця Вольска
І Гай Марций - фаворит
Відтепер Коріоланом
Його зватиме весь світ
Лише хвилина
Хто злодієм був вчора
Сьогодні вам милий
Вам стануть друзями І лиходії
Ви зжерти один одного Схотіли б
Аби не Бог - зраділи б
Ворога поборемо?
Ворога поборено
Vedi Vidi Vici, Amat Curam Victoria
Наш герой Гай Марций
Став улюбленцем народу
Такого фанатизму - Рим не бачив зроду
- Давай його у консули!
- Чуєш, Гай, іди сюди!
- Вип'єм разом, за героя!
- За тобою підемо ми!
Там де полководці - Там воняє coup d'état
Велут Сіціній, Юній Брут Ведуть промову до борця
Вся наша республіка
І навколо публіка
Твої військові перемоги дірка це від бубліка
Марций нехай вклониться Впаде в ноги народу
Ти ж за нього йдеш у бій, І за його свободу?
Марций нехай вклониться, Цілує жебраків
Покажи свою любов, порадуй земляків
Консул має бути слугою для людей
Падай в ноги, Марций! І щелéпу до грудей!
Наш герой Гай Марций був улюбленцем народу
Але та любов взаємною Не стала би по роду
Він ненавидів народ! Його запах. Його дух
Там де є стадо баранів Там потрібен і пастух
А не ще один баран. Так казав Коріолан
І народ на площі розкусив його обман
Велут Сіціній, Юній Брут Кладуть свиню Адонісу
Хто вчора на руках носив, Тепер женуть із поліса
Славний полководець не вклонився біднякам?
Гний же десь у полі Зрадник наш Коріолан
Лише хвилина
Хто злодієм був вчора Сьогодні вам милий
Вам стануть друзями І лиходії
Ви зжерти один одного Схотіли б
Аби не Бог - зраділи б
Лише Хвилина
Лише Хвилина
Все обернулось. Все згоріло

Homo homini lupus est
Який же благородний хрест
Dictum - faсtum; і бравада
Зовсім непотрібний жест
Ковиляє зрадник Марций По полям і берегам
Ранувато Герострату За собою палити храм
Але ось вже Тулл Афідій Коріолів Захисник
Воєвода Вольский, Строю Рима руйнівник
Ще вчорашній ворог
Він тепер єдиний друг
І Гай Марций просить владу У кредит своїх заслуг
Вся наша республіка, і особливо публіка
Мову лиш меча - Поважає наче згублена!
Мій вчорашній ворог, Пропоную я союз
Ми з тобою спалим Рим і крові я нап'юсь
Тіт Лартій і Коміній Підуть лизати рани
Коли на них обрушиться Гнів Коріолана
А Тулл Афідій Вольський Царюватиме над Римом
І трон подарить Марций, Їх же вигнаний режимом
Лише Хвилина
Лише Хвилина
Все обернулось. Все згоріло

The Tragedy of Coriolanus

Empires fall, Empires die, my love,
Taking all they have to the grave below.
Romulus and Remus, wolf-suckled, strong and bold,
Brother against brother, blade of power, story told.
All roads lead to Rome, all roads lead to Rome, my dear,
Capital ahead, and blood and smoke in the rear.
Titus Lartius and Cominius, leading legions brave and true,
Their armies march to victory, for me and you.
So Tullus Aufidius, the Volscian king so grand,
Won't reach Rome's gates, not even close at hand.
Three days the battle rages, fierce and long, my sweet,
Fields stained crimson, the price of victory we meet.
No fear we hold, for Rome's banners fly high above,
Legions of legions, legions of regret and love.
Part, ye nations, before Rome's mighty sway,
As her legions march forth, to conquer and to slay.
Blood flies from the sword, a grim and deadly rain,
In my heart, there's room only for love's sweet pain.
Enemies washed in blood, fighting to the last breath,
Their courage unmatched, even in the face of death.
Attack after attack, relentless and so strong,
Bodies still warm, as we march along.
We carve a path of corpses, to Corioles' gate, my love,
Attack after attack, Caius Marcius leads us from above.
We cleanse the world's wound, of all barbaric stain,
The Volscian capital burns, in fiery, cleansing rain.
Caius Marcius, the hero of the hour, so bright,
From now on, Coriolanus, he shall be called, by day and night.
The world will sing his praises, my love, just you see.
Just a moment, my dear, let history unfold,
Yesterday's villain, today embraced, in stories told.
Those you once despised, now friends they seem to be,
Even villains find favour, in this strange decree.
You'd devour each other, if given half a chance, my love,
Were it not for God, you'd rejoice in the pain thereof.
Shall we defeat the enemy, my sweet? It shall be done,
The enemy is vanquished, the victory is won.
Vedi Vidi Vici, Amat Curam Victoria, the words ring true,
Our hero, Caius Marcius, loved by me and you.
He became the people's darling, adored by every soul,
Such fanaticism, Rome had never known, taking its toll.
"Make him Consul!" they cry, with voices loud and clear,
"Hear us, Caius, come here, come near, my dear!"
"Let's drink together, to the hero of the day,"
"We'll follow you, Caius, come what may!"
Where generals gather, the scent of coup d'état, my love,
Vellaeus Sicinius and Junius Brutus, plotting high above.
Our republic stands, surrounded by the throng,
Your military victories, a hollow, empty song.
Let Marcius bow down, before the people's might,
You fight for him, for his freedom, day and night.
Let Marcius bow down, kiss the beggars' feet,
Show your love, your devotion, make their joy complete, my sweet.
A Consul must be a servant, to the people's will,
Bow down, Marcius, fulfill their every thrill.
Our hero, Caius Marcius, beloved by the crowd,
But that love, my dear, would never be allowed.
He hated the people, their smell, their very breath,
Where there's a flock of sheep, there must be a shepherd, even in death.
Not another sheep, so Coriolanus said,
And the people in the forum, saw his true intent, instead.
Vellaeus Sicinius, Junius Brutus, sow discord's seed,
Yesterday's hero, now banished, forced to flee indeed.
The glorious commander, wouldn't bow to the poor, you see,
Rot in the fields, traitor Coriolanus, let your story be.
Just a moment, my love, how quickly things can change,
Yesterday's villain, today's darling, rearranged.
Even villains find favour, in this twisted game,
You'd devour each other, driven by hate and flame.
Were it not for God, you'd revel in the strife, my dear,
Just a moment, a fleeting moment, let the truth appear.
Just a moment, just a moment, all is turned to ash,
Everything has changed, everything's gone to crash.
Lost in the flames, a tragedy untold, my love.

Homo homini lupus est, man is wolf to man, it's true,
What a noble cross to bear, for me and you.
Dictum - factum, no empty boasts or lies,
A needless gesture, hidden beneath disguised.
The traitor Marcius limps, across the fields so wide,
Like a wounded Herostratus, with nowhere left to hide.
But here comes Tullus Aufidius, Corioles' defender bold,
Volscian warlord, Rome's destroyer, as history has foretold.
Yesterday's enemy, now the only friend in sight,
Caius Marcius seeks power, in the fading light.
Our republic stands, and especially the crowd,
Respects only the language of the sword, so proud.
My former foe, I offer you an alliance strong,
Together we'll burn Rome, and right the ancient wrong.
Titus Lartius and Cominius, will lick their wounds in shame,
When Coriolanus' wrath, descends like fiery rain.
And Tullus Aufidius, the Volscian king so grand,
Will rule over Rome, with power in his hand.
The throne will be Marcius' gift, banished by the state,
Just a moment, just a moment, sealed by fate.
Just a moment, just a moment, all is turned to ash,
Everything has changed, everything's gone to crash.