У райському саду (Яворина) - Степан Гіга Übersetzung ins Russische

У райському саду (Яворина)

Я на світі прожив, наче спалах зорі на світанні,
Наче крапля роси, наче крик журавля - тільки мить.
Я не вірив ніяк, що й до мене прийде день останній,
І в жертовнім вогні моє серце на попіл згорить.

Я ж так щедро кохав, я так вірив у зорі і очі,
І душею своєю я вас, як умів, причащав.
Але видно Господь мені краще життя напророчив,
І до себе забрав, щоб у райськім саду я співав.

На могилі моїй посадіть молоду яворину,
І не плачте за мною, за мною заплаче рідня.
Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну,
Певно, в цьому і є та найважча провина моя.

На могилі моїй посадіть молоду яворину,
І не плачте за мною, за мною заплаче рідня.
Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну,
Певно, в цьому і є та найважча провина моя.

Хай душа переселиться в дивний той рай потойбічний,
Де таких, як і я, назліталася ціла сім′я.
Тільки нащо мені ті блаженства розкішні і вічні,
Як мені не всміхнеться донька-сиротинка моя.

У далеких світах якось раптом усе я покину,
Бо ввійде мені в душу сльозиною і чебрецем,
І додому хоч вітром, хоч променем сонця полину,
І легенько війну над твоїм, Україно, лицем.

На могилі моїй посадіть молоду яворину,
І не плачте за мною, за мною заплаче рідня.
Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну,
Певно, в цьому і є та найважча провина моя.

На могилі моїй посадіть молоду яворину,
І не плачте за мною, за мною заплаче рідня.
Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну,
Певно, в цьому і є та найважча провина моя.

На могилі моїй посадіть молоду яворину,
І не плачте за мною, за мною заплаче рідня.
Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну,
Певно, в цьому і є та найважча провина моя.

В райском саду (Яворина)

Я прожил на свете, как вспышка звезды на рассвете,
Как капля росы, как крик журавля - лишь миг.
Я никак не верил, что и ко мне придёт последний день,
И в жертвенном огне моё сердце в пепел обратится.

Я так щедро любил, я так верил в звёзды и глаза,
И душою своей я вас, как умел, причащал.
Но видно, Господь мне лучшую жизнь напророчил,
И к себе забрал, чтобы в райском саду я пел.

На могиле моей посади молодой явор,
И не плачь по мне, по мне заплачет родня.
Я любил вас всех, но больше всего любил Украину,
Наверное, в этом и есть самая тяжкая моя вина.

На могиле моей посади молодой явор,
И не плачь по мне, по мне заплачет родня.
Я любил вас всех, но больше всего любил Украину,
Наверное, в этом и есть самая тяжкая моя вина.

Пусть душа переселится в дивный тот рай потусторонний,
Где таких, как я, слетелась целая семья.
Только зачем мне те блаженства роскошные и вечные,
Если мне не улыбнётся дочка-сиротка моя.

В далёких мирах как-то вдруг всё я покину,
Ведь войдёт мне в душу слезой и чабрецом,
И домой хоть ветром, хоть лучом солнца устремлюсь,
И нежно подую над твоим, Украина, лицом.

На могиле моей посади молодой явор,
И не плачь по мне, по мне заплачет родня.
Я любил вас всех, но больше всего любил Украину,
Наверное, в этом и есть самая тяжкая моя вина.

На могиле моей посади молодой явор,
И не плачь по мне, по мне заплачет родня.
Я любил вас всех, но больше всего любил Украину,
Наверное, в этом и есть самая тяжкая моя вина.

На могиле моей посади молодой явор,
И не плачь по мне, по мне заплачет родня.
Я любил вас всех, но больше всего любил Украину,
Наверное, в этом и есть самая тяжкая моя вина.