Lyrics and translation alyona alyona - Коли ховають молодих (Koly Hovajut‘ Molodyh)

Коли ховають молодих (Koly Hovajut‘ Molodyh)

Вони хотіли крил, жити з ними на землі
Розправлених вітрил на своєму кораблі
Підкорених вершин, прямих попадань у ціль
Але життя — відбиток із літер на муці
Вони хотіли крил, жити з ними на землі
Розправлених вітрил на своєму кораблі
Підкорених вершин, прямих попадань у ціль
Але життя — відбиток із літер на муці
Несуть молоді вінки, тільки ми не на Гаваях
І сказане колись знову сенсу набуває
В заплаканих очах все навколо завмирає
Вони сягли небес і тепер їх вже немає
З собою забирають сподівання
Надії матерів
А когось вдова чекає, при надії у дворі
Маряться знайомі кроки що ступають на поріг
Говорити щось погане про них — гріх
Вони хотіли жити би ще (хей)
Хотіли проживати свої дні серед натовпу людей
Змінювати світ способом своїх ідей
Ми живемо собі далі, а от їх нема ніде
Тільки літери вдавлені в камінь
Вміщають в собі певний підсумок того життя
Там зображення юне, щасливе, наповнене силами
Раптом пішло в небуття Дайте повітря, дайте води
Коли ховають молодих
З криком у грудях, всесвіт затих
Коли ховають молодих
Дайте повітря, дайте води
Коли ховають молодих
З криком у грудях, всесвіт затих
Коли ховають молодих Всі бажання, мрії, сподівання
В яму
На сімейнім дереві гілки
В'януть
Лінія життя має в кінці
Пляму
Піднімаю очі догори
Гляну
Чергова підніжка
Ми на роздоріжжі
Хай життя мов книжка
А слова мов дріжджі
Виростуть і стануть
Селами й містами
Тим словесний танець
Кого нема з нами Ти знаєш що нас нагинають
І нас заривають
В землі нас чека новосілля
Хай з нами роблять що хочуть
Вони ж бо не знають
Що наші тіла то насіння
Ти знаєш що нас нагинають
І нас заривають
В землі нас чека новосілля
Хай з нами роблять що хочуть
Вони ж бо не знають
Що наші тіла то насіння Дайте повітря, дайте води
Коли ховають молодих
З криком у грудях, всесвіт затих
Коли ховають молодих
Дайте повітря, дайте води
Коли ховають молодих
З криком у грудях, всесвіт затих
Коли ховають молодих

Quand les jeunes sont enterrés (Koly Hovajut‘ Molodyh)

Ils voulaient des ailes, vivre avec elles sur terre
Des voiles déployées sur leur navire
Des sommets conquis, des tirs directs
Mais la vie est une empreinte de lettres sur le chagrin
Ils voulaient des ailes, vivre avec elles sur terre
Des voiles déployées sur leur navire
Des sommets conquis, des tirs directs
Mais la vie est une empreinte de lettres sur le chagrin
Ils portent des couronnes aux jeunes, mais nous ne sommes pas à Hawaï
Et ce qui a été dit autrefois retrouve un sens
Dans les yeux larmoyants, tout autour s'arrête
Ils ont atteint les cieux et maintenant ils ne sont plus
Ils emportent avec eux l'espoir
L'espoir des mères
Et quelqu'un attend sa veuve, dans l'espoir dans la cour
Les pas familiers qu'ils marchent sur le seuil apparaissent en rêve
Parler de mal d'eux est un péché
Ils voulaient vivre encore (hey)
Ils voulaient vivre leurs jours parmi la foule
Changer le monde par leurs idées
Nous vivons nous-mêmes, mais eux ne sont nulle part
Seules les lettres gravées dans la pierre
Contiennent un certain résumé de cette vie
Là, une image jeune, heureuse, pleine de force
Soudain parti dans le néant Donnez de l'air, donnez de l'eau
Quand les jeunes sont enterrés
Avec un cri dans la poitrine, l'univers s'est tu
Quand les jeunes sont enterrés
Donnez de l'air, donnez de l'eau
Quand les jeunes sont enterrés
Avec un cri dans la poitrine, l'univers s'est tu
Quand les jeunes sont enterrés Tous les désirs, les rêves, les espoirs
Dans le trou
Sur l'arbre généalogique, les branches
Fanent
La ligne de vie a à la fin
Une tache
Je lève les yeux vers le haut
Je regarde
Une autre marche
Nous sommes à la croisée des chemins
Que la vie soit comme un livre
Et les mots comme de la levure
Ils pousseront et deviendront
Des villages et des villes
Cette danse verbale
Ceux qui ne sont pas avec nous Tu sais qu'ils nous inclinent
Et ils nous enterrent
Dans la terre, une nouvelle maison nous attend
Laisse-les faire ce qu'ils veulent avec nous
Ils ne savent pas
Que nos corps sont des graines
Tu sais qu'ils nous inclinent
Et ils nous enterrent
Dans la terre, une nouvelle maison nous attend
Laisse-les faire ce qu'ils veulent avec nous
Ils ne savent pas
Que nos corps sont des graines Donnez de l'air, donnez de l'eau
Quand les jeunes sont enterrés
Avec un cri dans la poitrine, l'univers s'est tu
Quand les jeunes sont enterrés
Donnez de l'air, donnez de l'eau
Quand les jeunes sont enterrés
Avec un cri dans la poitrine, l'univers s'est tu
Quand les jeunes sont enterrés