Lyrics and translation Boombox - Kvity v volossi

Kvity v volossi

Вона носила квіти в волоссі
І ними грався він і ще вітер
Здавалося давно вже дорослі
Але кохали щиро мов діти.
Відчинені серця, щирі очі
Таких не так багато є в світі
Лилися сльози щастя щоночі
Обіцянки назавжди любити.
Будиночок на розі двох вулиць
Паркан плющем осіннім завитий
Здавалося дощі схаменулись
Здавалося завжди буде літо.
Лише один дзвінок телефону
І варто тільки їм захотіти
Повіяло теплом з-за кордону
А одже неодмінно летіти.
Не обіцяй назавжди
Не обіцяй навічно
Де твоє-моє завтра
У скронях вітер свище.
Не обіцяй, навіщо?
Не обіцяй, не треба
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.
І раптом все змінилось навколо
Проблеми, ціни, сни сподівання
Роз'їхалися як діти в школу
Що першим було стало останнім.
Їй у Варшавські спальні райони
Йому Москву бетоном залити
Але кохання у таксофонах
Приречене не довго прожити.
Куди ведуть строкаті дороги
Чому ви заблукали у світі
Вас сотні, тисячі, вас мільйони
В Ізраїлі, Канаді, на Кріті.
Є спогади про те, як було все
Надії є на те, як все буде
Нас доля стрімко течією несе
Бо ми є не титани, ми люди.
Не обіцяй назавжди
Не обіцяй навічно
Де твоє-моє завтра
У скронях вітер свище.
Не обіцяй, навіщо?
Не обіцяй, не треба
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.
Не обіцяй кохати завжди
Не обіцяй навічно
Де твоє-моє завтра
У скронях вітер свище.
Не обіцяй, навіщо?
Не обіцяй, не треба
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.
Не обіцяй назавжди
Не обіцяй навічно
Де твоє-моє завтра
У скронях вітер свище.
Не обіцяй, навіщо?
Не обіцяй, не треба
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.
Вона носила квіти в волоссі
І ними грався він і ще вітер
Здавалося давно вже дорослі
Але кохали щиро мов діти.

Цветы в волосах

Ты носила цветы в волосах,
Ими играл я, и ещё ветер.
Казалось, давно уже взрослые,
Но любили искренне, словно дети.
Открытые сердца, искренние глаза,
Таких не так много есть в мире.
Лились слёзы счастья каждую ночь,
Обещания любить всегда.
Домик на углу двух улиц,
Забор плющом осенним увитый.
Казалось, дожди одумались,
Казалось, всегда будет лето.
Всего один звонок телефона,
И стоило только нам захотеть,
Повеяло теплом из-за границы,
А значит, непременно лететь.
Не обещай навсегда,
Не обещай навечно.
Где наше завтра?
В висках ветер свищет.
Не обещай, зачем?
Не обещай, не надо.
Зависит время ближайшее,
Но не всегда от тебя.
И вдруг всё изменилось вокруг:
Проблемы, цены, сны, ожидания.
Разъехались, как дети в школу,
Что первым было, стало последним.
Тебе в Варшавские спальные районы,
Мне Москву бетоном заливать.
Но любовь в таксофонах
Обречена недолго прожить.
Куда ведут пёстрые дороги?
Почему вы заблудились в мире?
Вас сотни, тысячи, вас миллионы
В Израиле, Канаде, на Крите.
Есть воспоминания о том, как было всё,
Есть надежды на то, как всё будет.
Нас судьба стремительным течением несёт,
Ведь мы не титаны, мы люди.
Не обещай навсегда,
Не обещай навечно.
Где наше завтра?
В висках ветер свищет.
Не обещай, зачем?
Не обещай, не надо.
Зависит время ближайшее,
Но не всегда от тебя.
Зависит время ближайшее,
Но не всегда от тебя.
Не обещай любить всегда,
Не обещай навечно.
Где наше завтра?
В висках ветер свищет.
Не обещай, зачем?
Не обещай, не надо.
Зависит время ближайшее,
Но не всегда от тебя.
Не обещай навсегда,
Не обещай навечно.
Где наше завтра?
В висках ветер свищет.
Не обещай, зачем?
Не обещай, не надо.
Зависит время ближайшее,
Но не всегда от тебя.
Ты носила цветы в волосах,
Ими играл я, и ещё ветер.
Казалось, давно уже взрослые,
Но любили искренне, словно дети.