Lyrics and translation Okean Elzy feat. alyona alyona - Країна дітей - Okean Elzy Version

Країна дітей - Okean Elzy Version

Скільки печалей і скільки морок
І ти вже не можеш ступити крок
І вже зупиняєш серце, рахуючи втрати
І так нам бракує добрих вістей
В країні, в якій так багато дітей
Знають як варто жити й за що помирати

Та клітка для птаха така тісна
І легко дається нам кожна весна
І час обривається вранці відлунням прибою
По нас залишаються радість і сміх
Любити – це значить бути для всіх
Вірити – значить уміти вести за собою

Знову горять, горять мости і зводяться стіни
Але тримають нам горішні основи
Діти, які, які проросли в небо країни
Діти, що стали нам продовженням мови

Країна, яка не тримає зла
Країна, яка тут завжди була
Країна, в яку повертають дощі
Про яку так легко писати вірші

Країна – більше за будь-яке зло
Любити її за те, що було
Любити кожне з її світань
І в мене лишається пару питань

Що нас тримає тут взагалі
Нас тут так мало на цій землі
Нам так щедро світять зірки
Це діти вертаються від ріки

Діти вертають в свої доми
Це ми тут лишаємось жити, це ми
І повен дім голосів і гостей
Дихає тихо країна дітей

Знову горять, горять мости і зводяться стіни
Але тримають нам горішні основи
Діти, які, які проросли в небо країни
Діти, що стали нам продовженням мови

Та скільки ж всього треба пережити їм
Щоб блукаючи по світу вони скрізь були своїми
І якими бути треба, щоб навколо розуміли
Чому в вухах є шум, чому чорне вже не біле
І вогонь у серцях вогонь у очах вогонь
За вікном вогонь
Все чуже навколо свого
І скільки в небі журавлів шукає прихистку весною
Скільки душ восени вони забрали із собою в небуття
Що то є життя, в чому його кошт
Більше сльози не течуть просто очі залив дощ
Він може змиє бруд сухий, змиє попіл до кінця
Але не змиє слід історії з молодого лиця

Знову горять, горять мости і зводяться стіни
Але тримають нам горішні основи
Діти, які, які проросли в небо країни
Діти, що стали нам продовженням мови

Знову горять, горять мости і зводяться стіни
Але тримають нам горішні основи
Діти, які, які проросли в небо країни
Діти, що стали нам продовженням мови

Страна детей - версия Okean Elzy

Сколько печалей и сколько мрака,
И ты уже не можешь ступить и шаг.
И сердце замирает, считая потери,
И так не хватает нам добрых вестей
В стране, где так много детей,
Знающих, как стоит жить и за что умирать.

Но клетка для птицы так тесна,
И легко даётся нам каждая весна.
И время обрывается утром эхом прибоя,
По нам остаются лишь радость и смех.
Любить – это значит быть для всех,
Верить – значит уметь вести за собой.

Снова горят, горят мосты и возводятся стены,
Но держат нас горние основы.
Дети, которые, которые проросли в небо страны,
Дети, что стали нам продолжением речи.

Страна, что не держит зла,
Страна, что здесь всегда была,
Страна, в которую возвращаются дожди,
О которой так легко писать стихи.

Страна – больше, чем любое зло,
Любить её за то, что было,
Любить каждый её рассвет,
И у меня остаётся пара вопросов.

Что нас держит здесь вообще?
Нас здесь так мало на этой земле,
Нам так щедро светят звёзды,
Это дети возвращаются от реки.

Дети возвращаются в свои дома,
Это мы здесь остаёмся жить, это мы.
И полон дом голосов и гостей,
Тихо дышит страна детей.

Снова горят, горят мосты и возводятся стены,
Но держат нас горние основы.
Дети, которые, которые проросли в небо страны,
Дети, что стали нам продолжением речи.

И сколько же всего предстоит им пережить,
Чтобы, блуждая по миру, они всюду были своими.
И какими нужно быть, чтобы вокруг понимали,
Почему в ушах шум, почему чёрное – уже не белое.
И огонь в сердцах, огонь в глазах, огонь,
За окном огонь.
Всё чужое вокруг своего,
И сколько в небе журавлей ищет пристанища весной.
Сколько душ осенью они забрали с собой в небытие,
Что есть жизнь, какова её цена?
Больше слёзы не текут, просто глаза залил дождь,
Он, быть может, смоет грязь сухую, смоет пепел до конца,
Но не смоет след истории с молодого лица.

Снова горят, горят мосты и возводятся стены,
Но держат нас горние основы.
Дети, которые, которые проросли в небо страны,
Дети, что стали нам продолжением речи.

Снова горят, горят мосты и возводятся стены,
Но держат нас горние основы.
Дети, которые, которые проросли в небо страны,
Дети, что стали нам продолжением речи.