Втомлена стріт - Schmalgauzen translation in German

Втомлена стріт

Навколо тихо, сам з собою сам-на-сам
Відверто знаю, що смерті поруч передам
Сорочки плачуть - йшов дощ так тихо
Повно повз грім, повз поруч поза вікном
Іде знов кермо
Перевіряє пульс сплетене вікно
Воно плаче все одно не так давно
Як тихо сам іду, я поза часом я я я
Моє ім'я, хто моє ім'я

Програєш знову це ім'я
Забудуть вулиці слова
Так прикро, чи знаєш ти душа
Відверто, в дзеркалі вона

Ти йдеш по вулицях, де повзе моє лице
Примара на вітрині (Перевіряє знову наш час)
Пальці білих суконь, обличчя без руки
Для чого це ім'я, вказане на ньому
Знову клоун час бере на пробу парики
Він,хто він, а він це залюбки
Усі, хто в масках, в театрі вже не грають нас
І як шкода, що вже проходить час

І коли вулиця нам стукає північ
Тоді прокидається втомлена стріт
Тобі загадаю всього лиш одну річ
Ім'я твоє нанести на граніт
Ти ставиш на чорне один постамент
Зацементований стомлений янгол
Вулиця вулиць, ліхтарі, кабаре
На дні попільнички затушений спокій

Програєш знову це ім'я
Забудуть вулиці слова
Так прикро, чи знаєш ти душа
Відверто, в дзеркалі вона

Müde Straße

Ringsum ist es still, ich bin allein mit mir, ganz allein
Ich weiß offen, dass ich dem Tod nahe bin
Die Hemden weinen – es regnete so leise
Voll, vorbei am Donner, vorbei, draußen vor dem Fenster
Das Ruder geht wieder
Überprüft den Puls, das verwobene Fenster
Es weint sowieso, nicht erst seit kurzem
Wie leise ich gehe, ich bin außerhalb der Zeit, ich, ich, ich
Mein Name, wer kennt meinen Namen

Du wirst diesen Namen wieder verlieren
Die Straßen werden die Worte vergessen
So traurig, weißt du das, meine Seele?
Offen gesagt, sie ist im Spiegel

Du gehst durch Straßen, wo mein Gesicht kriecht
Ein Phantom im Schaufenster (Überprüft wieder unsere Zeit)
Finger weißer Kleider, Gesichter ohne Hand
Wozu dieser Name, der darauf steht
Wieder nimmt der Clown Zeit, um Perücken anzuprobieren
Er, wer ist er, und er tut es gerne
Alle, die Masken tragen, spielen uns im Theater nicht mehr vor
Und wie schade, dass die Zeit schon vergeht

Und wenn die Straße uns Mitternacht schlägt
Dann erwacht die müde Straße
Ich werde dich um nur eines bitten
Deinen Namen auf Granit zu schreiben
Du setzt auf Schwarz ein Denkmal
Ein zementierter, müder Engel
Straßen der Straßen, Laternen, Kabarett
Auf dem Boden des Aschenbechers, die erstickte Ruhe

Du wirst diesen Namen wieder verlieren
Die Straßen werden die Worte vergessen
So traurig, weißt du das, meine Seele?
Offen gesagt, sie ist im Spiegel