Lyrics and translation Schmalgauzen - Тетяна

Тетяна

Коли вона проходить мимо
Ні,вона унікальна
Коли вона проходить мимо через мої тютюнові ніздрі проходить Весна
Ні,ні,вона,вона унікальна
Її чорне вугільне волосся,хто вигадав тебе
Ні,вона,вона,унікальна
Ти джазова ніч в пеклі,всі бемолі грають на твою честь
Ні,вона унікальна

А вино одне й те саме
А одне це те саме
Сукня біла як в тумані
А туман від сигарет

Я ненавиджу квартали
Ті в яких ходила ти
Твої очі просто рана
Що упали з висоти
Я обідав в ресторані
В тому,який порядні люди обходять п'ятою Вулицею,чемного авеню
Я ніколи не залишав тут чайових,Бо їх тут дають за гарні враження
Гарні враження? З них тут лише біль

Я ненавиджу квартали
Ті в яких ходила ти
Твої очі просто рана
Що упали з висоти

Я ненавиджу квартали
Ті в яких ходила ти
Твої очі просто рана
Що упали з висоти

Нарешті я побачив як Орфей взяв до рук золоту глину
В перемішку з райською малиною,і не створив, ні,викохав тебе
Я вб'ю Орфея.На світі лише один безбожник
Пастор, який Сповідує кохання, до твого вугільного волосся
Ні, вона унікальна

Татьяна

Когда она проходит мимо,
Нет, она уникальна.
Когда она проходит мимо, сквозь дым сигарет, которыми я дышу, проходит Весна.
Нет, нет, она, она уникальна.
Её чёрные, как уголь, волосы, кто придумал тебя?
Нет, она, она уникальна.
Ты — джазовая ночь в аду, все бемоли играют в твою честь.
Нет, она уникальна.

А вино всё то же,
А одно и то же — это одно и то же.
Платье белое, как в тумане,
А туман — от сигарет.

Я ненавижу кварталы,
Те, по которым ты ходила.
Твои глаза — словно рана,
Что упали с высоты.
Я обедал в ресторане,
В том самом, который порядочные люди обходят пятой дорогой, По улице, нет, по авеню приличия.
Я никогда не оставлял там чаевых, ведь их там дают за хорошие впечатления.
Хорошие впечатления? Отсюда можно вынести только боль.

Я ненавижу кварталы,
Те, по которым ты ходила.
Твои глаза — словно рана,
Что упали с высоты.

Я ненавижу кварталы,
Те, по которым ты ходила.
Твои глаза — словно рана,
Что упали с высоты.

Наконец-то я увидел, как Орфей взял в руки золотую глину,
Вперемешку с райской малиной, и не создал, нет, взрастил тебя.
Я убью Орфея. На всём свете только один богохульник —
Пастор, который исповедует любовь к твоим угольно-чёрным волосам.
Нет, она уникальна.