Lyrics and translation Віктор Павлік - Синочку

Синочку

Маленький ти синку, аби зрозуміти, чому в наше місто поцілив фугас?
І як тебе з мамою зміг відпустити в далекі краї на невизначний час?
Війна розлучила, усе зруйнувала, посіяла сльози і чорну біду
Між нами кривавою прірвою стала весна, а птахи не співають в саду

Проб'ються квіти крізь уламки дня
З пітьми до сонця віднайдуть дорогу
Я свято вірю в нашого творця
У квітчату я вірю перемогу

Іще я вірю, що настане час
По Києву разом підем гуляти
"Ніколи" – це, синочку, не про нас
Злу не дамо над світом панувати

Я вдячний країні чужій і далекій, яка пригорнула всім серцем тебе
На згарищах гнізда в'ють білі лелеки, з краплини надія рікою стає
Долоньки рідненькі у снах я цілую, так радо всміхаєшся, синку, мені
Як голос дзвінкий в телефоні твій чую – відразу так щемно стає на душі

Проб'ються квіти крізь уламки дня
З пітьми до сонця віднайдуть дорогу
Я свято вірю в нашого творця
У квітчату я вірю перемогу

Іще я вірю, що настане час
По Києву разом підем гуляти
"Ніколи" – це, синочку, не про нас
Злу не дамо над світом панувати

В думках і молитвах моїх ти, синочку
Я був би з тобою, якби не війна
Ніч бронежилет одягла на сорочку
Узулась у берці квітуча весна

Повернешся, сину, ти в іншу країну
На захист якої піднявся весь світ
Пліч-о-пліч б'ємося за кожну хатину
За клаптик землі, щоб продовжити рід

Проб'ються квіти крізь уламки дня
З пітьми до сонця віднайдуть дорогу
Я свято вірю в нашого творця
У квітчату я вірю перемогу

Ще я вірю, що настане час
По Києву разом підем гуляти
"Ніколи" – це, синочку, не про нас
Злу не дамо над світом панувати

Сыночку

Маленький ты мой сынок, чтобы понять, почему в наш город попал фугас?
И как я тебя с мамой смог отпустить в далёкие края на неопределённый срок?
Война разлучила, всё разрушила, посеяла слёзы и чёрную беду.
Между нами кровавой пропастью стала весна, а птицы не поют в саду.

Пробьются цветы сквозь осколки дня,
Из тьмы к солнцу найдут дорогу.
Я свято верю в нашего творца,
В расцветающую нашу победу.

Ещё я верю, что настанет час,
По Киеву вместе пойдём гулять.
"Никогда" - это, сынок, не про нас.
Злу не дадим над миром властвовать.

Я благодарен стране чужой и далёкой, которая приютила всем сердцем тебя.
На пепелище гнезда вьют белые аисты, из капли надежда рекой разливается.
Ладошки родные во снах я целую, так радостно улыбаешься, сынок, мне.
Как голос звонкий в телефоне твоём слышу - сразу так щемит на душе.

Пробьются цветы сквозь осколки дня,
Из тьмы к солнцу найдут дорогу.
Я свято верю в нашего творца,
В расцветающую нашу победу.

Ещё я верю, что настанет час,
По Киеву вместе пойдём гулять.
"Никогда" - это, сынок, не про нас.
Злу не дадим над миром властвовать.

В мыслях и молитвах моих ты, сыночек.
Я был бы с тобой, если бы не война.
Ночь бронежилет надела на рубашку,
Обулась в берцы цветущая весна.

Вернёшься, сын, ты в другую страну,
На защиту которой поднялся весь мир.
Плечом к плечу бьёмся за каждую избу,
За клочок земли, чтобы продолжился род.

Пробьются цветы сквозь осколки дня,
Из тьмы к солнцу найдут дорогу.
Я свято верю в нашего творца,
В расцветающую нашу победу.

Ещё я верю, что настанет час,
По Киеву вместе пойдём гулять.
"Никогда" - это, сынок, не про нас.
Злу не дадим над миром властвовать.