Чого являєшся мені у сні - Vitaliy Kozlovskiy translation in German

Чого являєшся мені у сні

Чого являєшся мені
У сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається і знову тоне
У тьмі?

Чого являєшся мені
Усні?
В житті ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала,
Із нього визвала одні
Оті ридання голосні —
Пісні.
В житті мене ти й знать не знаєш,
Ідеш по вулиці — минаєш,
Вклонюся — навіть не зирнеш
І головою не кивнеш,
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями,
Як мучусь довгими ночами
І як літа вже за літами
Свій біль, свій жаль, свої пісні
У серці здавлюю на дні.

О, ні!
Являйся, зіронько, мені
Хоч в сні!
В житті мені весь вік тужити —
Не жити.
Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в'яне, засиха,-
Хоч в сні на вид твій оживає,
Хоч в жалощах живіше грає.
По-людськи вільно віддиха,
І того дива золотого
Зазнає, щастя молодого,
Бажаного, страшного того
Гріха!

Warum erscheinst du mir im Traum?

Warum erscheinst du mir
im Traum?
Warum wendest du mir
deine wunderschönen, klaren Augen zu,
die traurig sind,
wie der Grund eines kalten Brunnens?
Warum sind deine Lippen stumm?
Welcher Vorwurf, welches Leiden,
welches unerfüllte Verlangen
spiegelt sich auf ihnen wie ein rotes Glühen,
das aufflammt und wieder versinkt
in der Dunkelheit?

Warum erscheinst du mir
im Traum?
Im Leben hast du mich verschmäht,
hast mein Herz zerrissen,
ihm nur
diese lauten Klagen entlockt –
Lieder.
Im Leben willst du mich nicht kennen,
gehst auf der Straße vorbei,
verbeuge ich mich, blickst du nicht einmal,
nickst nicht mit dem Kopf,
obwohl du weißt, ja, du weißt genau,
wie sehr ich dich liebe, ohne Verstand,
wie ich mich quäle in langen Nächten
und wie Jahr für Jahr
meinen Schmerz, meine Trauer, meine Lieder
tief in meinem Herzen unterdrücke.

Oh, nein!
Erscheine mir, mein Stern,
wenigstens im Traum!
Im Leben muss ich ewig schmachten –
nicht leben.
So lass dieses Herz, das in Sorge,
wie eine Perle im Schlamm,
dahinwelkt, verkümmert, vertrocknet –
wenigstens im Traum bei deinem Anblick wieder aufleben,
wenigstens in Wehmut lebendiger schlagen.
Frei und menschlich atmen,
und dieses goldene Wunder
der jungen Liebe erfahren,
des ersehnten, furchtbaren
Fehltritts!