Lyrics and translation YARMAK - Мої дівчата

Мої дівчата

Коли немає сил, дивлюсь в рідні очата

Коли немає сил, дивлюсь в рідні очата
Я знаю: в мене вірять кохані мої дівчата
І якби не стискала нас доля в лещатах
На мене завжди вдома чекають мої дівчата

Я все життя серед пацанів
Та з часом всі розбіжаться, ні
І хто повірив би: такі ми всі заряджені, сміливі, безоглядні, молоді
Які нам діти? Нам ще гуляти й пити, йти з музикой по світу
І десь на Контрактовій на світанку дарувати двом білявкам сині квіти
Від кожної дурні колом радіти
Так швидко час плине, і я з ним, з ним, з ним
Світ став злим, злим, злим
Я щиро дякую дружині
Що повірила, коли я був в простенькій одежині
Ти знаєш, моя мила, щастя з неба не падає
Ми зі своїми тарганами, зі своїми вадами
Сказати, що я радий був — нема таких синонімів
Коли уперше на руках тримали свою доню ми

Коли немає сил, дивлюсь в рідні очата
Я знаю: в мене вірять кохані мої дівчата
І якби не стискала нас доля в лещатах
На мене завжди вдома чекають мої дівчата

Мої дівчата, мої красуні
Ви посмішкою гасите, коли в душі прокинувся Везувій
І щоб доля не вигадала, вивезу все
Життя наше — доволі небезпечне шосе
Хтось летить, хтось повзе, а ми в ритмі пісні
Бо моє щастя сидить за мною в кріслі
Я грізний, як грізлі, та коли я вдома
Відразу став ведмедиком, кудись ділася втома
Всі телефони в бік, по тату лізе мавпеня
І щоб я не подякував би небу, не було такого дня
Завжди за кадром життя складніше
В ньому є купа рутинних речей
Та нема в світі нічого рідніше
Ніж оцей погляд невинних очей

Коли немає сил, дивлюсь в рідні очата
Я знаю: в мене вірять кохані мої дівчата
І якби не стискала нас доля в лещатах
На мене завжди вдома чекають мої дівчата

Мои девчонки

Когда нет сил, смотрю в родные глаза

Когда нет сил, смотрю в родные глаза,
Я знаю: в меня верят любимые мои девчонки.
И как бы ни сжимала нас судьба в тисках,
Меня всегда дома ждут мои девчонки.

Я всю жизнь среди пацанов,
Но со временем все разбегутся.
И кто бы мог подумать: такие мы все заряженные, смелые, безбашенные, молодые…
Какие нам дети? Нам еще гулять и пить, идти с музыкой по миру
И где-то на Подоле на рассвете дарить двум блондинкам синие цветы,
От каждой глупости радоваться,
Так быстро время летит, и я с ним, с ним, с ним.
Мир стал злым, злым, злым.
Я искренне благодарен жене,
Что поверила, когда я был в простенькой одежде.
Ты знаешь, моя милая, счастье с неба не падает.
Мы со своими тараканами, со своими недостатками…
Сказать, что я был рад — нет таких синонимов,
Когда впервые на руках держали свою доченьку мы.

Когда нет сил, смотрю в родные глаза,
Я знаю: в меня верят любимые мои девчонки.
И как бы ни сжимала нас судьба в тисках,
Меня всегда дома ждут мои девчонки.

Мои девчонки, мои красавицы,
Вы улыбкой гасите, когда в душе проснулся Везувий.
И чтобы судьба не испытывала, вывезу все.
Жизнь наша — довольно опасное шоссе:
Кто-то летит, кто-то ползет, а мы в ритме песни,
Потому что мое счастье сидит за мной в кресле.
Я грозный, как гризли, но когда я дома,
Сразу становлюсь медвежонком, куда-то делась усталость.
Все телефоны в сторону, по тату лезет мартышка,
И чтобы я не благодарил небо — не было такого дня.
Всегда за кадром жизнь сложнее,
В ней есть куча рутинных вещей,
Но нет на свете ничего роднее,
Чем этот взгляд невинных глаз.

Когда нет сил, смотрю в родные глаза,
Я знаю: в меня верят любимые мои девчонки.
И как бы ни сжимала нас судьба в тисках,
Меня всегда дома ждут мои девчонки.