Lyrics and translation alyona alyona - Муляжі

Як черствими стали такими мені скажіть
І чому є люди, а є просто муляжі
Та вогонь все-таки сяє в дитячих сумних очах
Любові вони нас вчать, тож маємо пробачать

А холодний вітер сивиною бавив зі скронь
Розревітись – означа ослабити бронь
Бачать діти, бачить Бог крізь дим і вогонь
Як відділити нам вороже все від свого?
Скільки втрат? Де мій брат? Де мій батько і син?
Чорний день, чорна ніч, з чорних вуст голоси
Чути крик, в горлі хрип, світ замовкне на мить
Пустота Пустота Не болить

Як черствими стали такими мені скажіть
І чому є люди, а є просто муляжі
Та вогонь все-таки сяє в дитячих сумних очах
Любові вони нас вчать, тож маємо пробачать

Як черствими стали такими мені скажіть
І чому є люди, а є просто муляжі
Та вогонь все-таки сяє в дитячих сумних очах
Любові вони нас вчать, навчіть мене пробачать

З пір'я гнізда порожні, та птахи не прилітають
У повітрі тривожно, та безпечні ще місця є
Сльози литиме кожен, хоча сонце ще сяє
Як це стримати можна, коли люди щезають?
Але чорні мов ніч очі, кажуть нещасні
Свою посмішку стри – сміх чомусь не на часі
Це суворе життя, страх за руку трима
Де дитинство, якого уже нема?

Як черствими стали такими мені скажіть
І чому є люди, а є просто муляжі
Та вогонь все-таки сяє в дитячих сумних очах
Любові вони нас вчать, тож маємо пробачать

Як черствими стали такими мені скажіть
І чому є люди, а є просто муляжі
Та вогонь все-таки сяє в дитячих сумних очах
Любові вони нас вчать, навчіть мене пробачать

Как черствыми стали такими мне скажите
И почему есть люди, а есть просто муляжи
Но огонь все-таки сияет в детских печальных глазах
Любви они нас учат, поэтому должны простят

А холодный ветер сединой забавлял со висков
Разреветься-значит ослабить бронь
Видят дети, видит Бог сквозь дым и огонь
Как отделить нам враждебное все от своего?
Сколько потерь? Где мой брат? Где мой отец и сын?
Черный день, черная ночь, из черных уст голоса
Слышен крик, в горле хрип, мир замолчит на мгновение
Пустота Пустота не болит

Как черствыми стали такими мне скажите
И почему есть люди, а есть просто муляжи
Но огонь все-таки сияет в детских печальных глазах
Любви они нас учат, поэтому должны простят

Как черствыми стали такими мне скажите
И почему есть люди, а есть просто муляжи
Но огонь все-таки сияет в детских печальных глазах
Любви они нас учат, научите меня простят

Из перьев гнезда пустые, да птицы не прилетают
В воздухе тревожно, и безопасные еще места есть
Слезы будет лить каждый, хотя солнце еще сияет
Как это сдержать можно, когда люди исчезают?
Но черные как ночь глаза, говорят несчастные
Свою улыбку стри-смех почему-то не ко времени
Это суровая жизнь, страх за руку трима
Где детство, которого уже нет?

Как черствыми стали такими мне скажите
И почему есть люди, а есть просто муляжи
Но огонь все-таки сияет в детских печальных глазах
Любви они нас учат, поэтому должны простят

Как черствыми стали такими мне скажите
И почему есть люди, а есть просто муляжи
Но огонь все-таки сияет в детских печальных глазах
Любви они нас учат, научите меня простят