Lyrics and translation Іво Бобул - Акація

Акація

Розцвіла акація та відцвів бузок
На далекій станції загубивсь твій крок
На далекій станції, де нема зими
Розцвіла акація, де стрічались ми

У день, коли акації цвітуть
Згадай мене, про мене не забудь
Згадай усе, що пам'ять береже
Хоч пролетіло літ чимало вже
У день, коли акації цвітуть
Слова любові хочеться почуть
Щоб зазвучала ніжності струна
Не покидала наших доль весна

До кохання бігли ми в далі золоті
Ти у цвіті білому, наче у фаті
На дівочу грацію обрій задививсь
Знов цвіте акація, як цвіла колись

У день, коли акації цвітуть
Згадай мене, про мене не забудь
Згадай усе, що пам'ять береже
Хоч пролетіло літ чимало вже
У день, коли акації цвітуть
Слова любові хочеться почуть
Щоб зазвучала ніжності струна
Не покидала наших доль весна

У день, коли акації цвітуть
Згадай мене, про мене не забудь
Згадай усе, що пам'ять береже
Хоч пролетіло літ чимало вже
У день, коли акації цвітуть
Слова любові хочеться почуть
Щоб зазвучала ніжності струна
Не покидала наших доль весна

Акация

Расцвела акация, и отцвел сирень,
На далекой станции потерялся твой след.
На далекой станции, где зимы не бывает,
Расцвела акация, где мы встречались с тобой.

В день, когда акации цветут,
Вспомни меня, обо мне не забудь.
Вспомни все, что память хранит,
Хоть пролетело лет немало уж.
В день, когда акации цветут,
Слова любви хочется услышать от тебя.
Чтобы зазвучала струна нежности,
Не покидала наших судеб весна.

К любви бежали мы в дали золотые,
Ты в цвету белом, словно в фате.
На девичью грацию горизонт засмотрелся,
Снова цветет акация, как цвела когда-то.

В день, когда акации цветут,
Вспомни меня, обо мне не забудь.
Вспомни все, что память хранит,
Хоть пролетело лет немало уж.
В день, когда акации цветут,
Слова любви хочется услышать от тебя.
Чтобы зазвучала струна нежности,
Не покидала наших судеб весна.

В день, когда акации цветут,
Вспомни меня, обо мне не забудь.
Вспомни все, что память хранит,
Хоть пролетело лет немало уж.
В день, когда акации цветут,
Слова любви хочется услышать от тебя.
Чтобы зазвучала струна нежности,
Не покидала наших судеб весна.