Lyrics and translation Арсен Мірзоян - Бувай малий

Бувай малий

Ще не сталося - я вже ненавиджу
Неможливі секунди розлучення
Проводжаючим, як завжди, байдуже
Їхні розклади, їхні сполучення
У цю мить не хвилюють обмеження
Ні кар'єра, ні ціни на нафту
Є останні секунди розлучення
В неможливості серця втримати правду
Не питай мене ніколи, хто я
Коли мене не стане, відповідь прийде сама
Язик, повір мені, шалена зброя
Вбиває все, лишає лиш слова

Бувай, малий, тримай фасон
Не плач - заллєш перон
Бувай малий, назавжди мій
Доросла справжність мокрих вій
Бувай, малий. Молю, пусти!
Не плач, бо важко йти
Бувай, малий, назавжди мій
І я назавжди твій

А тепер помнож цю історію
Прості цифри – урок математики
На купе, на вагони, на колії
На вокзали, авто, човни, літаки
І плюс ті, що колись повірили
Свому серцю і алим парусам
Знаєш, заздрить кому сама любов
З позначкою "діти Ікаруса"

Бувай, малий, тримай фасон
Не плач - заллєш перон
Бувай малий, назавжди мій
Доросла справжність мокрих вій
Бувай, малий. Молю, пусти!
Не плач, бо важко йти
Бувай, малий, назавжди мій
І я назавжди твій

Вже не тішу я себе, ще молодий
Вже мною можна забивати цвяхи
Я не помітив навіть сам, як став черствий
Невдовзі рознесуть у небо птахи
Я іноді так хочу справжню зиму хоч на день
Хочу бути снігом - день і я розтану
На жаль, ніколи не дізнатися хто я
Бо відповідь прийде, коли мене не стане

Бувай, малий, тримай фасон
Не плач - заллєш перон
Бувай малий, назавжди мій
Доросла справжність мокрих вій
Бувай, малий. Молю, пусти!
Не плач, бо важко йти
Бувай, малий, назавжди мій
І я назавжди твій

Au revoir mon petit

Cela ne s'est pas encore produit - je déteste déjà
Les impossibles secondes de la séparation
Comme toujours, les accompagnateurs sont indifférents
Leurs horaires, leurs connexions
En ce moment, les limites ne les préoccupent pas
Ni la carrière, ni les prix du pétrole
Il y a les dernières secondes de la séparation
Dans l'impossibilité de retenir la vérité dans le cœur
Ne me demande jamais qui je suis
Quand je ne serai plus là, la réponse viendra d'elle-même
La langue, crois-moi, est une arme folle
Elle tue tout, ne laisse que des mots

Au revoir mon petit, garde la forme
Ne pleure pas - tu vas inonder le quai
Au revoir mon petit, à jamais le mien
La vraie maturité des cils mouillés
Au revoir mon petit. Je te prie, laisse-moi partir!
Ne pleure pas, car c'est difficile de partir
Au revoir mon petit, à jamais le mien
Et je suis à jamais le tien

Et maintenant, multiplie cette histoire
Des chiffres simples - une leçon de mathématiques
Sur les compartiments, sur les wagons, sur les voies
Sur les gares, les voitures, les bateaux, les avions
Et en plus, ceux qui ont un jour cru
À leur cœur et aux voiles écarlates
Tu sais, l'amour lui-même est jaloux
Avec la mention "enfants d'Icare"

Au revoir mon petit, garde la forme
Ne pleure pas - tu vas inonder le quai
Au revoir mon petit, à jamais le mien
La vraie maturité des cils mouillés
Au revoir mon petit. Je te prie, laisse-moi partir!
Ne pleure pas, car c'est difficile de partir
Au revoir mon petit, à jamais le mien
Et je suis à jamais le tien

Je ne me réjouis plus moi-même, je suis encore jeune
On peut déjà planter des clous avec moi
Je n'ai même pas remarqué moi-même comment je suis devenu dur
Bientôt, les oiseaux vont me porter au ciel
Parfois, j'ai tellement envie d'un vrai hiver, ne serait-ce qu'un jour
J'aimerais être de la neige - un jour et je fondrais
Malheureusement, je ne saurai jamais qui je suis
Car la réponse viendra quand je ne serai plus là

Au revoir mon petit, garde la forme
Ne pleure pas - tu vas inonder le quai
Au revoir mon petit, à jamais le mien
La vraie maturité des cils mouillés
Au revoir mon petit. Je te prie, laisse-moi partir!
Ne pleure pas, car c'est difficile de partir
Au revoir mon petit, à jamais le mien
Et je suis à jamais le tien