Lyrics and translation Артем Лоик - Тарасу Шевченку

Тарасу Шевченку

Час прийшов пишу до тебе
Як живеш, як твоє небо?
Як вірші, як твої рими бро?
Э ти і я, де ти і я, і три хвилини про
Нас с тобою під небом, тут ліпше чи там?
Ти краще писав від мене, — я краще читав
Я пропоную не тягнуть і заглянуть в майбуть
Спитаєш, — чи нема кріпатства за вікном? — Мабуть
Не суди ходи сюди — ми і досі в куті, —
В інстаграмі пости і селфі куті
Я розповім, що таке влог і що таке є блог
I що частіше з нами Бог, точніше з нами борг
Загубився з орбіт, — так залітай на біт!
Ми писали обіт — вони чули — обід
Де фундамент осів — звикли стіни білить
I зправа тисячі красивих слів, тільки зліва болить
А ми від тебе до мене — намалюємо хорду
Тут вірші твої — меми їх повторюють гордо
А культура — краще промовчу...
Нам наклали на голову і сказали відтепер такий козацький чуб
І такий устрій, що очі зупинились на люстрі...
Я як і ти можу спокійно "перейти на русский"
А після легко повернутись додому немов би...
У нас, як в школі, в поведінці проблеми — не в мові!
Твоїх ягнят зарізали, не поперхнувшись — з'їли
А вцілівших повезуть на Схід — КАМАЗи і ЗІЛи
Їх президент сидить по вілам — не по казематам
З указами, — не вистачає тим указам мату!
Є, як не кидай свої відверті думи
Немов каміння, — все одно не долетять до Думи!
Вони із тронів не терплять невдах
Проходьте далі по колу — не в дах!
Зі страшним посміхом, поспіхом, рими пострілом
З Господом досвітлу, до столу — простору, осторонь
Постерів, новомодних апостолів, невимовних, як тости слів
Я немов би за грати сів, але вдосталь заграти сил!
Такий мій реп — словесна гри мить
Рими кричать басуха гримить!
Роки ідуть, очі темніють
А я і досі окрім репа нічого не вмію!
І мені класти на моду, за "тру" — не процент!
Я всі свої десять альбомів все тру їм про це!
Не знаю як ти, бо в тумані деталі
Але мої кращі вірші — навіть не твої невдалі!
І тут як ямби глибокі у нас глубокі ями...
Не переможем допоки не перетворим я в ми!
Учив нас як міг ти, не повзати — бігти!
Не вигризали своє — гризли на пальцях нігти!
Плодили ненависть! На ділі — не на лист!
Плодились — знімались! Терпіли — тримались!
Ми кохали — впивались! Якось співали, бовало
Разом згорали — хто совість, хто свою користь вбивали!
І останніх було значно менше — одиниці...
Один закрив собою, — інший закрив зіниці!
Власне нічого не змінилось за вікном, окрім
Кричить гучніше "Заповіту" — "попа как у Кім"

Тарасу Шевченко

Час настал, пишу тебе,
Как живешь, как твоё небо?
Как стихи, как твои рифмы, бро?
Это ты и я, где ты и я, и три минуты о
Нас с тобой под небом, тут лучше или там?
Ты лучше писал, чем я, — я лучше читал,
Я предлагаю не тянуть и заглянуть в будущее,
Спросишь, — нет ли крепостного права за окном? — Может быть.
Не суди, иди сюда — мы и до сих пор в углу, —
В инстаграме посты и селфи в уголке.
Я расскажу, что такое влог и что такое блог,
И что чаще с нами Бог, точнее, с нами долг.
Заблудился с орбит, — так залетай на бит!
Мы писали обет — они слышали — обед.
Где фундамент осел — привыкли стены белить,
И справа тысячи красивых слов, только слева болит.
А мы от тебя до меня — нарисуем хорду,
Тут твои стихи — мемы их повторяют гордо.
А культура — лучше промолчу...
Нам на голову наложили и сказали: отныне такой казацкий чуб,
И такой у нас строй, что глаза остановились на люстре...
Я, как и ты, могу спокойно "перейти на русский",
А после легко вернуться домой, как будто...
У нас, как в школе, в поведении проблемы — не в языке!
Твоих ягнят зарезали, не подавившись — съели,
А уцелевших повезут на Восток — КАМАЗы и ЗИЛы.
Их президент сидит по виллам — не по казематам,
С указами, — не хватает этим указам мата!
Есть, как ни бросай свои откровенные думы,
Словно камни, — все равно не долетят до Думы!
Они с тронов не терпят неудач,
Проходите дальше по кругу — не в цель!
Со страшным смехом, спешкой, рифмы выстрелом,
С Господом до рассвета, к столу — простору, в стороне
От постеров, новомодных апостолов, невыразимых, как тосты слов.
Я словно за решетку сел, но достаточно сил играть!
Такой мой рэп — словесная игра, миг,
Рифмы кричат, басуха гремит!
Годы идут, глаза темнеют,
А я и до сих пор, кроме рэпа, ничего не умею!
И мне наплевать на моду, за "тру" — не процент!
Я все свои десять альбомов все твержу им об этом!
Не знаю, как ты, ведь в тумане детали,
Но мои лучшие стихи — даже не твои неудачные!
И тут, как ямбы глубокие, у нас глубокие ямы...
Не победим, пока не превратим "я" в "мы"!
Учил нас, как мог ты, не ползать — бежать!
Не выгрызали свое — грызли на пальцах ногти!
Плодили ненависть! На деле — не на листе!
Плодиись — снимались! Терпели — держались!
Мы любили — упивались! Как-то пели, бывало,
Вместе сгорали — кто совесть, кто свою корысть убивали!
И последних было значительно меньше — единицы...
Один собой закрыл, — другой закрыл глаза!
По сути, ничего не изменилось за окном, кроме
Кричит громче "Завета" — "попа, как у Ким".