Lyrics and translation Артем Лоик - Чайка

Чайка

Довго відводив свої очі, годі час настав!
Пів другої по ночі я тобі пишу листа...
Дружина спить, а мій малий листає сотий сон
Довго мовчав, прости, все тягнув тобі з листом

У нас ще не весна, напевно, там у вас тепліше
Прочитаєш, скажеш, — почему на русском мне не пишешь!
Зрозумієш, не біда, наша мова доречі...
Памятаю, це бісило так, коли збирала речі...

Я допишу, — залишу на столі, ховати на що?
Ти була зі мною вже коли з'явилась Саша...
Вона не ти, якщо кохає — кохає — не жалить
А ти піти хотіла скільки раз, але лишалась...

А памятаєш, вірив я, в твої солоні очі
Пірнав і говорив ім'я... Також не жіноче...
Я дихав тобою, був пяним і молодим
I любив тебе такою, ти мене таким...
Лети...

[Приспiв]:
Лети моя чайко, лети
З моїх непотрібних долонь...
Не ти моя чайко, не ти
До мене вертаєш крилом...

Лети моя чайко, лети
З моїх непотрібних долонь...
Не ти моя чайко, не ти
До мене вертаєш крилом...

Довго відводив свої очі, годі час настав
П'ять років наші ночі бродять по різним містам...
П'ять років це багато, мало хто тямить про що я
Але пять років не достатньо, щоб стати чужою!

Ми були разом пів життя, не буду воду лити
Множили молодість, уста ділили наше літо
Віднімали один одного, хай не терплю того
До страшного, холодного, гострого лютого...

Я не п'ятнаю любов дружбою, не зви до себе
Не з тобою одружений, колір не зелений
Мого костюму, якщо чесно, а давно не смішно
Ну як тобі, скажи відверто, існується з іншим?

Не достану руками тебе, тому рядками
Знову кидаюсь словами, немов би в море камні
А потім все на шмаття рву і стираю, окрім —
Повертайся додому, моя дівчинка Крим...

[Приспiв]:
Лети моя чайко, лети
З моїх непотрібних долонь...
Не ти моя чайко, не ти
До мене вертаєш крилом...

Лети моя чайко, лети
З моїх непотрібних долонь...
Не ти моя чайко, не ти
До мене вертаєш крилом...

Чайка

Долго отводил свои глаза, но пора настала!
Полвторого ночи я пишу тебе письмо...
Жене спится, а мой малыш листает сотый сон,
Долго молчал, прости, все тянул тебе с письмом.

У нас еще не весна, наверно, там у вас теплее.
Прочитаешь, скажешь — почему на русском мне не пишешь!
Поймешь, не беда, наш язык богаче...
Помню, это бесило так, когда собирала вещи...

Я допишу — оставлю на столе, прятать-то зачем?
Ты была со мной уже, когда появилась Саша...
Она не ты, если любит — любит — не жалит,
А ты уйти хотела сколько раз, но оставалась...

А помнишь, верил я в твои соленые очи,
Нырял и говорил имя... Тоже не женское...
Я дышал тобой, был пьян и молод,
И любил тебя такой, ты меня таким...
Лети...

[Припев]:
Лети моя чайка, лети
С моих ненужных ладоней...
Не ты моя чайка, не ты
Ко мне возвращаешься крылом...

Лети моя чайка, лети
С моих ненужных ладоней...
Не ты моя чайка, не ты
Ко мне возвращаешься крылом...

Долго отводил свои глаза, но пора настала,
Пять лет наши ночи бродят по разным городам...
Пять лет это много, мало кто поймет, о чем я,
Но пяти лет не достаточно, чтобы стать чужой!

Мы были вместе полжизни, не буду лить воду,
Множили молодость, уста делили наше лето,
Отнимали друг у друга, пусть не терплю этого
До ужасного, холодного, острого февраля...

Я не пачкаю любовь дружбой, не привыкай,
Не с тобой женатый, цвет не зеленый
Моего костюма, если честно, а давно не смешно.
Ну как тебе, скажи откровенно, живется с другим?

Не достану руками тебя, поэтому строками
Снова бросаюсь словами, словно в море камнями,
А потом все на куски рву и стираю, кроме —
Возвращайся домой, моя девочка Крым...

[Припев]:
Лети моя чайка, лети
С моих ненужных ладоней...
Не ты моя чайка, не ты
Ко мне возвращаешься крылом...

Лети моя чайка, лети
С моих ненужных ладоней...
Не ты моя чайка, не ты
Ко мне возвращаешься крылом...