Lyrics and translation Бумбокс - Квiти в волоссi

Вона носила квіти в волоссі,
І ними грався він і ще вітер.
Здавалося, давно вже дорослі,
Але кохали щиро, мов діти.
Відчинені серця, щирі очі,
Таких не так багато є в світі.
Лилися сльози щастя що ночі,
Обіцянки на завжди любити.
Будиночок на розі двох вулиць,
Паркан плющем осіннім завитий.
Здавалося, дощі схаменулись,
Здавалося, завжди буде літо.
Лише один дзвінок телефону,
І варто тільки їм захотіти,
Повіяло теплом з-за кордону,
А от же, неодмінно летіти….
Не обіцяй назавжди, не обіцяй на вічно,
Де твоє, моє завтра?
У скронях вітер свище.
Не обіцяй навіщо, не обіцяй, не треба.
Залежить час найблищій,
Та не завжди від тебе.
І раптом все змінилось навколо:
Проблеми, ціни, сни, сподівання.
Роз'їхалися як діти в школу:
Що першим було, стало останнім.
Їй у варшавській стальні райони,
Йому Москву бетоном залити.
Але кохання у таксофонах
Приречене на довго прожити.
Куди ведуть строкаті дороги?
Чому ви заблукали у світі?
Вас сотні, тисячі, вас мілліони
В Ізраїлі, Канаді, на Криті.
Є спогади про те, як було все.
Надія є на те, як все буде.
Нас доля стрімко течію несе,
Бо ми є не титани – ми люди….
Не обіцяй назавжди, не обіцяй на вічно,
Де твоє, моє завтра?
У скронях вітер свище.
Не обіцяй навіщо, не обіцяй, не треба.
Залежить час найблищій,
Та не завжди від тебе.
Не обіцяй кохати завжди, не обіцяй на вічно,
Де твоє, моє завтра?
У скронях вітер свище.
Не обіцяй навіщо, не обіцяй, не треба.
Залежить час найблищій,
Та не завжди від тебе.
Не обіцяй назавжди, не обіцяй на вічно,
Де твоє, моє завтра?
У скронях вітер свище.
Не обіцяй навіщо, не обіцяй, не треба.
Залежить час найблищій,
Та не завжди від тебе.
Вона носила квіти в волоссі,
І ними грався він і ще вітер.
Здавалося, давно вже дорослі,
Але кохали щиро, мов діти.

Она носила цветы в волосах
И ими игрался он, и ещё ветер
Казалось, давно уже взрослые
Но любили искренне, как дети
Открытые сердца, искренние глаза
Таких на так много есть в мире.
Лились слёзы счастья каждую ночь
Обещания навсегда любить.
Домик на угле двух улиц
Забор плющём осенним завитый.
Казалось, что дожди одумались
Казалось, что всегда будет лето.
Лишь один звонок телефона
И следует только им захотеть
Повеяло теплом из-за границы
А всё же, непременно лететь...
Не обещай навсегда, не обещай навечно
Где твоё, моё завтра?
В висках лишь ветра свист.
Не обещай зачем, не обещай, не нужно.
Зависит ближайшее время
не всегда от тебя
И вдруг всё изменилось вокруг:
Проблемы, цены, сны, надежды.
Разъехались как дети в школу:
Что первым было, стало последним.
Ей в Варшавском спальном районе
Ему Москву бетоном залить.
Но любви в таксофонах
Обречено недолго прожить
Куда ведут пёстрые дороги?
Почему вы заблудились в мире?
Вас сотни, тысячи, вас миллионы
В Израиле, Канаде, на Крите.
Есть воспоминания про то, как всё было.
Надежда есть на то, как всё будет.
Нас судьба стремительно течением несёт
Ведь мы не титаны — мы люди....
Не обещай навсегда, не обещай навечно
Где твоё, моё завтра?
В висках лишь ветра свист.
Не обещай зачем, не обещай, не нужно.
Зависит ближайшее время
не всегда от тебя
Не обещай любить всегда, не обещай навечно
Где твоё, моё завтра?
В висках лишь ветра свист.
Не обещай зачем, не обещай, не нужно.
Зависит ближайшее время
не всегда от тебя
Не обещай навсегда, не обещай навечно
Где твоё, моё завтра?
В висках лишь ветра свист.
Не обещай зачем, не обещай, не нужно.
Зависит ближайшее время
не всегда от тебя
Она носила цветы в волосах
И ими игрался он, и ещё ветер
Казалось, давно уже взрослые
Но любили искренне, как дети