Lyrics and translation Біла Вежа - Без надії

Без надії

Зазвичай не помічаю,
Що було і що, втрачаю,
Мені все одно.
Не збагну, не зрозумію,
Спалахну, на те волію,
Збожеволію, змарнію
Від думок...
Ну щоб здавалось вартого залишилось в мені,
Навколо двері замкнені і дошки на вікні...
Зазвичай не залишаю,
Спогадів, яких без краю,
Без надії сподіваюсь...
Минуле наше втрачене лишилося в пітьмі.
Що далі? Двері замкнені і дошки на вікні.
Розкажи, коли мине зима?
Не мовчи, я за двох мовчатиму.
Зрозумій, пусти, не зупиняй -
Я тебе про це благатиму.
Схаменусь, невже ми різні,
Повернусь, а може, пізно
Починати все спочатку?
Невже не знайдемо ми сил на щастя в майбутті?
Невже не вдасться зберегти нам світлих почуттів?
Розкажи, коли прийде весна?
Не мовчи, і я не мовчатиму.
Зупинись, не йди, не залишай -
Я тебе про це благатиму...

Без надежды

Обычно не замечаю,
Что было и что теряю,
Мне всё равно.
Не пойму, не осознаю,
Вспыхну, к тому стремлюсь я,
Сойду с ума, исчахну
От мыслей...
Что ж, казалось бы, стоящего осталось во мне,
Вокруг двери заперты и доски на окне...
Обычно не оставляю
Воспоминаний, которым нет края,
Без надежды надеюсь...
Прошлое наше потерянное осталось во тьме.
Что дальше? Двери заперты и доски на окне.
Скажи, когда пройдёт зима?
Не молчи, я за двоих молчать буду.
Пойми, отпусти, не останавливай -
Я тебя об этом умолять буду.
Опомнюсь, неужели мы разные,
Вернусь, а может, поздно
Начинать всё сначала?
Неужели не найдём мы сил на счастье в будущем?
Неужели не удастся сохранить нам светлых чувств?
Скажи, когда придёт весна?
Не молчи, и я не буду молчать.
Остановись, не уходи, не оставляй -
Я тебя об этом умолять буду...