Lyrics and translation Біла Вежа - Біла Вежа

Біла Вежа

Споконвіків вона стоїть
Не владний час, ні доля сива
Погорду постать похилить
Стоїть на скелі вежа біла
В полоні білої вежі знов
Кипить в тобі гаряча кров
Ти в′язень зовні білих стін
В оточенні німих цеглин
Споконвіків вона мовчить
Але все бачить і все чує
Та десь у хмарах вдалині
Її думки весь час мандрують
Назад нема вороття
По сходах вверх в небуття
Останній крок і останні слова

La Tour Blanche

Depuis toujours, elle se tient debout
Ni le temps, ni le sort gris ne peuvent
Faire plier sa silhouette fière
Elle se tient sur le rocher, la tour blanche
Prisonnier de la tour blanche, à nouveau
Ton sang chaud bout en toi
Tu es prisonnier de l'extérieur des murs blancs
Entouré de briques silencieuses
Depuis toujours, elle se tait
Mais elle voit tout et entend tout
Mais quelque part dans les nuages, au loin
Ses pensées errent sans cesse
Il n'y a pas de retour en arrière
En montant les marches vers le néant
Le dernier pas et les derniers mots