Lyrics and translation Білий Бо - Наскрізь

Наскрізь

Давай присядемо на мить і поговоримо вдвох
Доки життя всюди кипить, давай зупинимось трохи
Давай мовчати, доки всі шумлять, кричати коли всі замвокнуть
Вийду у зливу із дому і буду мокнути

Світ навиворіт
Дощ, краплі на воді
Гріх, сміх усе в мені
Наскрізь я такий
Всі дні наші лиш
Сон обіймає тиша
І я пишу, доки міцно спиш

Малювали вдень, римували вніч
Скільки цих розмов, тільки віч-на-віч?
Старенький трамвай мимо тих узбіч
Поки твій світ став ще ближчим
Якби я ще вмів зупиняти час
Вибирати влучну посеред фраз
Вимикати рутину і лиш для нас
Птахи кружляють у небі прекрасному

Все, наскрізь
Бачу, наскрізь
Люди, наскрізь
Я, наскрізь

Все, наскрізь
Бачу, наскрізь
Люди, наскрізь
Я, наскрізь

І ніби безмежний світ всередині все, світ для небідся*
Сліди від чобіт моїх, житуха не ліфт та швидше біг це
Доки писав текста не помітив якими дорослими стали
Слова промовляли устами, незнаючи впину, літали містами

Світ став світом речей
Всім мало? Дайте ще
Штучне світло ллється з вітрини пустих очей
Доки це рух тебе несе наче на Бродвей
Неквапливо так розпалимо вогнище

Малювали вдень, римували вніч
Скільки цих розмов, тільки віч-на-віч?
Старенький трамвай мимо тих узбіч
Поки твій світ став ще ближчим
Якби я ще вмів зупиняти час
Підбирати влучну посеред фраз
Вимикати рутину і лиш для нас
Птахи кружляють у небі прекрасному

Насквозь

Давай присядем на минутку и поговорим вдвоем,
Пока жизнь вокруг кипит, давай остановимся ненадолго.
Давай помолчим, пока все шумят, кричать, когда все замолкнут.
Выйду под ливень из дома и буду мокнуть.

Мир наизнанку,
Дождь, капли на воде.
Грех, смех — все во мне,
Насквозь я такой.
Все дни наши — лишь
Сон, обнимает тишина.
И я пишу, пока ты крепко спишь.

Рисовали днем, рифмовали ночью.
Сколько этих разговоров, только с глазу на глаз?
Старенький трамвай мимо тех обочин,
Пока твой мир не стал еще ближе.
Если бы я еще умел останавливать время,
Выбирать меткую среди фраз,
Отключать рутину и только для нас…
Птицы кружат в небе прекрасном.

Все, насквозь.
Вижу, насквозь.
Люди, насквозь.
Я, насквозь.

Все, насквозь.
Вижу, насквозь.
Люди, насквозь.
Я, насквозь.

И будто безбрежный мир внутри, мир для "не бедся"*.
Следы от моих ботинок, жизнь – не лифт, и скорее бег это.
Пока писал текст, не заметил, какими взрослыми стали.
Слова произносили уста, не зная хмеля, летали городами.

Мир стал миром вещей.
Всем мало? Дайте еще!
Искусственный свет льется из витрины пустых глаз,
Пока это движение несет тебя, словно на Бродвей.
Неспешно так разожжем костер.

Рисовали днем, рифмовали ночью.
Сколько этих разговоров, только с глазу на глаз?
Старенький трамвай мимо тех обочин,
Пока твой мир не стал еще ближе.
Если бы я еще умел останавливать время,
Подбирать меткую среди фраз,
Отключать рутину и только для нас…
Птицы кружат в небе прекрасном.