Lyrics and translation Viktor Pavlik - Світку мій високий - Reміх

Світку мій високий - Reміх

Зачепився місяць за вербову гілку
З чистого джерельця вечір воду п'є
А в бузковій тиші голос перепілки
До любові кличе, що у серці є

Я - землі цієї паросток зелений
Я - цієї висі крапля дощова
Заплелись у мене, приросли до мене
Жито і дерева, квіти і трава

Ні, для мене щастя іншого не треба
Хоч бува, тривога очі обпече
Лиш би рідний колос, лиш би рідне небо
Опускали руки на моє плече

Ні, для мене щастя іншого не треба
Хоч бува, тривога очі обпече
Лиш би рідний колос, лиш би рідне небо
Опускали руки на моє плече

Краю мій коханий, з батьківським порогом
Світку мій високий, з маминим чолом
Я прийду і стану з дальньої дороги
Я прийду і стану під твоїм вікном

Ні, для мене щастя іншого не треба
Хоч бува, тривога очі обпече
Лиш би рідний колос, лиш би рідне небо
Опускали руки на моє плече

Ні, для мене щастя...

Ні, для мене щастя...

Ні, для мене щастя іншого не треба
Хоч бува, тривога очі обпече
Лиш би рідний колос, лиш би рідне небо
Опускали руки на моє плече

Ні, для мене щастя іншого не треба
Хоч бува, тривога очі обпече
Лиш би рідний колос, лиш би рідне небо
Опускали руки на моє плече

Милая моя, высокая - Ремикс

Зацепился месяц за вербову ветку,
Из чистого источника вечер воду пьет.
А в сиреневой тиши голос перепелки
К любви зовет, что в сердце моем живет.

Я - земли этой росток зеленый,
Я - этой земли капля дождевая.
Переплелись во мне, приросли ко мне
Рожь и деревья, цветы и трава.

Нет, мне счастья другого не надо,
Хоть, бывает, тревога глаза обожжет.
Лишь бы родной колос, лишь бы родное небо
Опускали руки на мое плечо.

Нет, мне счастья другого не надо,
Хоть, бывает, тревога глаза обожжет.
Лишь бы родной колос, лишь бы родное небо
Опускали руки на мое плечо.

Край мой любимый, с отчим порогом,
Милая моя, высокая, с маминым челом,
Я приду и встану, с дальней дороги,
Я приду и встану под твоим окном.

Нет, мне счастья другого не надо,
Хоть, бывает, тревога глаза обожжет.
Лишь бы родной колос, лишь бы родное небо
Опускали руки на мое плечо.

Нет, мне счастья...

Нет, мне счастья...

Нет, мне счастья другого не надо,
Хоть, бывает, тревога глаза обожжет.
Лишь бы родной колос, лишь бы родное небо
Опускали руки на мое плечо.

Нет, мне счастья другого не надо,
Хоть, бывает, тревога глаза обожжет.
Лишь бы родной колос, лишь бы родное небо
Опускали руки на мое плечо.