Lyrics and translation Vitaliy Kozlovskiy - Небачене побачено

Небачене побачено

І все на світі треба пережити,
І кожен фініш - це, по суті, старт,
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.
Тож веселімось, людоньки, налюдях,
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Застряло серце, мов осколок в грудях,
Нічого, все це вилікує смерть.
Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено,
Хай буде вік прожито, як належить,
Нажаль від нас нічого не залежить...
Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено,
Хай буде вік прожито, як належить,
Нажаль від нас нічого не залежить...
А треба жити. Якось треба жити.
Це зветься досвід, витримка і гарт.
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.
Тож веселімось, людоньки, налюдях,
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Застряло серце, мов осколок в грудях,
Нічого, все це вилікує смерть.
Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено,
Хай буде вік прожито, як належить,
Нажаль від нас нічого не залежить...
Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено,
Хай буде вік прожито, як належить,
Нажаль від нас нічого не залежить...

Incroyable vu

Et tout dans le monde doit être vécu,
Et chaque fin est, en fait, un début,
Et il ne faut pas deviner l'avenir,
Et il ne faut pas pleurer sur le passé.
Alors amusons-nous, mon amour, parmi les gens,
Que le moulin moud sa meule éternelle.
Le cœur est coincé, comme un éclat dans la poitrine,
Rien, tout cela sera guéri par la mort.
Que tout ce qui est invisible soit vu,
Que tout ce qui est pardonné soit pardonné,
Que la vie soit vécue comme il se doit,
Malheureusement, rien ne dépend de nous...
Que tout ce qui est invisible soit vu,
Que tout ce qui est pardonné soit pardonné,
Que la vie soit vécue comme il se doit,
Malheureusement, rien ne dépend de nous...
Et il faut vivre. Il faut vivre d'une manière ou d'une autre.
Cela s'appelle l'expérience, la résilience et la ténacité.
Et il ne faut pas deviner l'avenir,
Et il ne faut pas pleurer sur le passé.
Alors amusons-nous, mon amour, parmi les gens,
Que le moulin moud sa meule éternelle.
Le cœur est coincé, comme un éclat dans la poitrine,
Rien, tout cela sera guéri par la mort.
Que tout ce qui est invisible soit vu,
Que tout ce qui est pardonné soit pardonné,
Que la vie soit vécue comme il se doit,
Malheureusement, rien ne dépend de nous...
Que tout ce qui est invisible soit vu,
Que tout ce qui est pardonné soit pardonné,
Que la vie soit vécue comme il se doit,
Malheureusement, rien ne dépend de nous...