Чого являєшся мені у сні?... - Виталий Козловский translation in German

Чого являєшся мені у сні?...

Чого являєшся мені
У сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається і знову тоне
У тьмі?

Чого являєшся мені
Усні?
В житті ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала,
Із нього визвала одні
Оті ридання голосні —
Пісні.
В житті мене ти й знать не знаєш,
Ідеш по вулиці — минаєш,
Вклонюся — навіть не зирнеш
І головою не кивнеш,
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями,
Як мучусь довгими ночами
І як літа вже за літами
Свій біль, свій жаль, свої пісні
У серці здавлюю на дні.

О, ні!
Являйся, зіронько, мені
Хоч в сні!
В житті мені весь вік тужити —
Не жити.
Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в'яне, засиха,-
Хоч в сні на вид твій оживає,
Хоч в жалощах живіше грає.
По-людськи вільно віддиха,
І того дива золотого
Зазнає, щастя молодого,
Бажаного, страшного того
Гріха!

Warum erscheinst du mir im Traum?...

Warum erscheinst du mir
Im Traum?
Warum wendest du zu mir
Deine wunderbaren Augen, die klaren,
Traurigen,
Wie der Grund eines kalten Brunnens?
Warum sind deine Lippen stumm?
Welcher Vorwurf, welches Leiden,
Welches unerfüllte Verlangen
Liegt auf ihnen, wie rotes Morgenrot,
Entflammt und versinkt wieder
Im Dunkel?

Warum erscheinst du mir
Im Traum?
Im Leben hast du mich verachtet,
Mein Herz hast du zerrissen,
Hast ihm nur entlockt
Jenes laute Schluchzen –
Lieder.
Im Leben tust du so, als kenntest du mich nicht,
Gehst auf der Straße – gehst vorbei,
Ich verbeuge mich – du schaust nicht einmal hin,
Und nickst nicht einmal mit dem Kopf,
Obwohl du weißt, weißt, gut weißt,
Wie ich dich wahnsinnig liebe,
Wie ich mich quäle in langen Nächten
Und wie Jahr um Jahr
Meinen Schmerz, meine Klage, meine Lieder
Tief in meinem Herzen unterdrücke.

Oh, nein!
Erscheine, Sternchen, mir
Wenigstens im Traum!
Im Leben ist mir bestimmt, mein ganzes Leben zu trauern –
Nicht zu leben.
So lass jenes Herz, das in Sorge,
Wie eine Perle im Schlamm,
Dahinsiecht, welkt, vertrocknet, –
Wenigstens im Traum bei deinem Anblick aufleben,
Wenigstens in Wehmut lebhafter schlagen.
Menschlich frei aufatmen,
Und jenes goldene Wunder
Erfahren, das Glück der Jugend,
Jenes ersehnte, schreckliche
Sünde!