Lyrics and translation Воплі Відоплясова - Махатма

Махатма

Ледве йшов пильним шляхом,
Дивлюсь, сидить старий Махатма.
Підійшов та кажу таке
Я йому:

"Добрий день, старий Махатмо.
Хай твій могутній дух живе лагідно
Біля заводів Всесвіту".

Він мені.

Відповів таке, що я мало що зрозумів.
Чи, може, він спав, чи, може, він розмовляв із зірками,
Чи розмовляв зі мною мовою птахів або трави?

Я йому:

"Скажи ме-ме-мені, Вчителю,
Дві краси Світу: Місяць та Сонце
Мають інколи зустрічі? Чи?"

Він мені.

Подарував таку усмішку, такий струм добра,
Що навкруги заспівали птахи,
А в душі моїй наче грянув казковий хор
Смарагдових цвіркунів та польоту золотих бджіл.

Я йому:

"Гура!
А скажи ме-мені, джерело добра,
Хто перший вийде до Захмареної Брами,
Славетний чиновник, чесний сім'янин
Або щирий господар?"
Отаке спитав я його.

Він мене.

Він мене, таки, вбив глибиною відповіді,
Що я не міг дихати, не міг відчувати ніг,
Не міг почути течії Ганга, не міг дивитись у вічі Гурі
Та й не міг більш стояти й розмовляти.
Обернувсь та й пішов собі пильним шляхом.

Мудрий Махатмо!
Хай будуть вічні твої слова,
Що відновлюють душу.

Махатма

Едва шел пыльной дорогой,
Гляжу, сидит старый Махатма.
Подошел и говорю такое
Я ему:

"Добрый день, старый Махатма.
Пусть твой могучий дух живет безмятежно
У заводов Вселенной".

Он мне.

Ответил такое, что я мало что понял.
То ли он спал, то ли он разговаривал со звездами,
То ли разговаривал со мной на языке птиц или травы?

Я ему:

"Скажи мне-мне-мне, Учитель,
Две красоты Мира: Луна и Солнце
Встречаются иногда? Или?"

Он мне.

Подарил такую улыбку, такой поток добра,
Что вокруг запели птицы,
А в душе моей словно грянул сказочный хор
Изумрудных сверчков и полета золотых пчел.

Я ему:

"Гуру!
А скажи мне-мне, источник добра,
Кто первый выйдет к Облачным Вратам,
Славный чиновник, честный семьянин
Или искренний хозяин?"
Вот такое спросил я у него.

Он мне.

Он меня, таки, убил глубиной ответа,
Что я не мог дышать, не мог чувствовать ног,
Не мог слышать течения Ганга, не мог смотреть в глаза Гуру
Да и не мог больше стоять и разговаривать.
Развернулся и пошел себе пыльной дорогой.

Мудрый Махатма!
Пусть будут вечны твои слова,
Что восстанавливают душу.