Lyrics and translation Міша Правильний - Інтро з лікарні

Інтро з лікарні

Одна трубка стирчить із спини, інша із пеніса
Температура під 40, цікаво, якщо я згорю зараз то чи стану я феніксом?
Дамблдор дивиться на мене зі скепсисом

Дамблдор - я так називаю сусіда
Йому 85
Він помирає, марить та кличе сина
Сина немає
Тож крики потроху зникають
Замість них з його рота на підлогу ллється слина

В палаті темно сумно та безнадійно
Цим палата нагадує мені росію, не смійся друже
Тут навіть так само вдихнути на повні груди не можна
Коли намагаюсь то боляче дуже
Яке там одужання?

Нарешті морфін починає діяти
І я зйобуюсь із реальності туди
Де цей світ ще не розлітається на шматки
Вжух - і вже за секунду я вже в іншому місці
Так, коли є морфін - я швидкий

Це місце де я ховаюсь
Тут невеличка кімната, книжка з казками
Та піанінка механічна заведена

Вона мені грає, я беру книжку та починаю читати казки вголос
І це гріє з середини

Люблю вигадувати та читати різне
Особливо коли ніхто не аналізує
Чи достатньо наповнене воно алегоріями і сенсом
Бля, я читаю казки в уявній кімнаті
Від'ібіться вже, поціновувачі мистецтва

Ці казки про добро та про мрію
Про окремих людей та про цілі народи
Про любов, яка справжня, не ту, що в кіно чи у тупорилих піснях
А ту, яку робить із нами природа

Це казки про героїв та про слабаків
Про дурнів розумних та про тупих ерудитів
Про ситуації коли начебто треба прикласти пістолета до скроні
Але ти чомусь обираєш радіти

Нащо я це роблю?
Бо в моїй пірамідці це фундаментально важлива потреба
Якщо ти вже тут, то сідай, в мене є ще пару історій в кишені
Може одна із них саме для тебе
А чому ні?
Ми такі всі прохавані та розумні
Але шось досі не схожі на нормального людського виду зразок
Може це якраз через те, що нам все ж таки трішечки не вистачає казок

Интро из больницы

Одна трубка торчит из спины, другая из члена
Температура под 40, интересно, если я сгорю сейчас, то стану ли я фениксом, милая?
Дамблдор смотрит на меня со скепсисом

Дамблдор - так я называю соседа
Ему 85
Он умирает, бредит и зовет сына
Сына нет
Поэтому крики потихоньку исчезают
Вместо них из его рта на пол льется слюна

В палате темно, грустно и безнадежно
Этим палата напоминает мне Россию, не смейся, подруга
Тут даже так же вдохнуть полной грудью нельзя
Когда пытаюсь, то больно очень
Какое там выздоровление?

Наконец морфин начинает действовать
И я сваливаю из реальности туда
Где этот мир еще не разлетается на куски
Вжух - и уже через секунду я в другом месте
Да, когда есть морфин - я быстрый

Это место, где я прячусь
Тут небольшая комната, книга со сказками
И пианино механическое заведенное

Оно мне играет, я беру книгу и начинаю читать сказки вслух
И это греет изнутри

Люблю выдумывать и читать разное
Особенно когда никто не анализирует
Достаточно ли оно наполнено аллегориями и смыслом
Блин, я читаю сказки в воображаемой комнате
Отвалите уже, ценители искусства

Эти сказки о добре и о мечте
Об отдельных людях и о целых народах
О любви, которая настоящая, не та, что в кино или в тупых песнях
А та, которую делает с нами природа

Это сказки о героях и о слабаках
О дураках умных и о тупых эрудитах
О ситуациях, когда вроде бы надо приложить пистолет к виску
Но ты почему-то выбираешь радоваться

Зачем я это делаю?
Потому что в моей пирамидке это фундаментально важная потребность
Если ты уже здесь, то садись, у меня есть еще пара историй в кармане
Может, одна из них именно для тебя, дорогая
А почему нет?
Мы такие все прошаренные и умные
Но что-то до сих пор не похожи на образец нормального человеческого вида
Может, это как раз из-за того, что нам все же чуточку не хватает сказок