Lyrics and translation Міша Правильний - Вова, привіт 2023

Вова, привіт 2023

Вова, привіт
Знаю часу в тебе не стало більше
Та через рік пишу ще раз
Львів та Харків тримають мене у собі ніби стиснуті щелепи
Там де між реальністю та логікою були двері зараз стіна
Чуєш, музика на фоні та ж сама
Бо за вікном та ж сама війна

Я писав тобі рік тому, ти не відповів
Але я все розумію
Адже це кіно вийшло довшим та драматичнішим
За восьму чи за зелену милю
Це кіно де фінальні титри більші за загальний хронометраж
Зброя, гумор, брехня, пісні, вірші гроші, смерть
Це якийсь інфернальний колаж
Вова

Хто малює його,
Ті хто вдерся сюди, чи ті, хто тут сидять грошах
Бачу як вони грають один одного так, ніби життя то є шахи
Серед жаху та болю всього як і досі на плаву всі нездари ті
Скажи скікі ти бачив таких, скікі разів втримався щоб не вдарити?
Розкажи як приймати рішення
Коли з десяти рішень - одинадцять важкі
Як триматись шляху свого
Коли шакали перед кожним кроком малюють стежки
Чи боїшся ти? Ні, не смерті
Чи боїшся ти до цього звикнути?
Чи ти досі пам'ятаєш що пам'ять не стерти
А світло у душах не вимкнути?

Я вірю що так, вірю в те, що всі ми
Обіймемось на цього фільму фіналі
Вірю не я один, нас мільйони
Дивляться його в темній холодній залі
Та темрява не лякає
Темрява потрібна лиш щоби було видно екран
Цей екран нам показує хто ми
Він для тих хто повірити вирішив в правду

Тому зберігай світло, Вова
Бо на тебе сьогодні дивиться світ
І ми свідки того як життями пишеться воля
І як кров'ю пишеться віра
Тож давай, президент, не здавай там
Ми теж не здамо
Віримо в тебе, віримо в армію
Побачимося на виході із кіно

Вова, привет 2023

Вова, привет
Знаю, времени у тебя не стало больше
Но через год пишу ещё раз
Львов и Харьков держат меня в себе, как стиснутые челюсти
Там, где между реальностью и логикой была дверь, теперь стена
Слышишь, музыка на фоне та же самая
Потому что за окном та же самая война

Я писал тебе год назад, ты не ответил
Но я всё понимаю
Ведь это кино вышло длиннее и драматичнее
Чем восьмая или зелёная миля
Это кино, где финальные титры больше общего хронометража
Оружие, юмор, ложь, песни, стихи, деньги, смерть
Это какой-то инфернальный коллаж
Вова

Кто рисует его,
Те, кто ворвался сюда, или те, кто тут сидит на деньгах
Вижу, как они играют друг друга так, будто жизнь — это шахматы
Среди ужаса и боли всего, как и прежде, на плаву все эти бездари
Скажи, сколько ты видел таких, сколько раз сдержался, чтобы не ударить?
Расскажи, как принимать решения
Когда из десяти решений — одиннадцать тяжёлые
Как держаться своего пути
Когда шакалы перед каждым шагом рисуют тропки
Боишься ли ты? Нет, не смерти
Боишься ли ты к этому привыкнуть?
Помнишь ли ты ещё, что память не стереть
А свет в душах не выключить?

Я верю, что так, верю в то, что все мы
Обнимемся на финале этого фильма
Верю не я один, нас миллионы
Смотрят его в тёмном холодном зале
Но темнота не пугает
Темнота нужна лишь для того, чтобы было видно экран
Этот экран нам показывает, кто мы
Он для тех, кто решил поверить в правду

Поэтому храни свет, Вова
Ведь на тебя сегодня смотрит мир
И мы свидетели того, как жизнями пишется воля
И как кровью пишется вера
Так давай, президент, не сдавайся там
Мы тоже не сдадимся
Верим в тебя, верим в армию
Увидимся на выходе из кино