Lyrics and translation Міша Правильний - Маша та пострадянський синдром

Маша та пострадянський синдром

Маша була розумною дівчинкою із родини київських роботяг
Тато працював на СТО, бухав, бив маму
Але мама все стягне
Вдень у мами робота, вночі нянею
Чужих дітей доглядать
Все як у маленьких людей
Все як у Гоголя
Мама любила цю хтонь,
Совкові фільми то її улюблені шоу
Фразочки типу
Не виноватая я - он сам пришёл
Бьет значит любит
От тюрьми и от суми
Раз на рік Алушта, раз на тиждень
Самогон у куми вдома коли
Чоловік бухав в гаражі
Де була Маша в цей час ніхто не знав
Але то жизнь

Мама дивилась новини про гламурне життя зірок
Слухала Стаса Міхайлова та гавно-рок
Дивилась іронію долі
Та мріяла бути гостею гламурного балу
Мама звикла бути жертвою заради когось
Всі так живуть
Так ій родіна заповідала
Мама мала голову і могла перебудувати своє життя
Та мама проїбала

Тато Маші любив водяру, сало
Та з чорного хліба грєнки
Слухав кучіна, підспівував человек в тєлогрейке
Цитував Висоцького, Бродського та професора прєображенського
Тато маші алкаш зовні
Та в душі - інтелігенція
Щовечора за телевізором філософія на кшталт
Загубили страну
Ось раніше люди були
Мій батя пройшов війну
Сталін в кулаці державу тримав
Гагарін літав у космос
А зараз - це не країна, а якийсь тотальний калхоз

Тато змалку ввібрав у себе тільки правильні цінності
Бути мужиком, якщо любити то королеву
Якщо красти то шоб красіво всьо
Можна і нє красіво
Тікі шоб не працювати багато
Плюс хазяїн СТО мудак
Філософія машиного тата складалась із бардів-алкашів
Поганих поетів тіпа Єсеніна і бухла
Тож кожного вечора від наєбєнівався в хлам
Бив жінку, плакав, заспокоював доньку, лягав спати
Тато міг стати людиною
Та вирішив проібати

Маша з самого дитинства була талановита
Любила співати
Під час сімейних свят її кликали мама і тато
Гості аплодували тому як вона виконувала Пугачову Алєгрову
Та іншу ібаніну попсову
Маша була красива і трохи подорослішав
Підсіла на нові мотиви качового речетатива
Про падіки, траву та заборонені речовини
Ну ти знаєш
Всі оті атрибути нашої прогресивної країни
Кинулась до нового досвіду, нових друзів і легких бабок
Маша молода і вільна
Вона може собі це дозволити
Ніхто не завадить
Ну ти знаєш
Коли ти молодий вбивати себе ніхто не завадить

Згодом таке життя Маші почало набридати
Друзі виявились не друзями а якоюсь хуйньою ватною
Тобто несправжньою
Тобто раду собі треба було давати терміново
Маша підзібралась і вирішила почати життя знову
З чистого листа змінитись і побудувати нормальне шось
Чи вдасться то Маші досі не знає ніхто

Бо друзі гандони ще залишись у компанії
Бо думати про майбутнє складно
Бо наркоманія тому й наркоманія
Що вилікуватись від неї дуже тяжко
Але все ж таки можливо
Тому Маша стоїть під зливою
Але в її очах крім суму можна побачити силу
Ще розумніша ніж раніше і все така ж красива

Ніщо не вічне, змінитися може кожен
Коли прокинувся по справжньому
То вже для тебе немає меж
Тож якщо навіть Маша може відправити нахуй своє постсоветское прошлое
То скажи чому ми з тобою не зможемо теж

Маша и постсоветский синдром

Маша была умной девочкой из семьи киевских работяг.
Папа работал на СТО, выпивал, бил маму.
Но мама всё выдержит.
Днём у мамы работа, ночью няней.
Чужих детей присматривает.
Всё как у маленьких людей.
Всё как у Гоголя.
Мама любила эту хрень,
Советские фильмы - её любимые шоу.
Фразочки типа
Не виноватая я - он сам пришёл.
Бьёт - значит любит.
От тюрьмы и от сумы.
Раз в год Алушта, раз в неделю
Самогон у кумы дома, когда
Муж бухал в гараже.
Где была Маша в это время никто не знал.
Но это жизнь.

Мама смотрела новости о гламурной жизни звёзд.
Слушала Стаса Михайлова и говно-рок.
Смотрела Иронию судьбы
И мечтала быть гостьей гламурного бала.
Мама привыкла быть жертвой ради кого-то.
Все так живут.
Так ей родина завещала.
Мама имела голову и могла перестроить свою жизнь.
Но мама проебала.

Папа Маши любил водку, сало
И из чёрного хлеба гренки.
Слушал Кучина, подпевал "Человек в телогрейке".
Цитировал Высоцкого, Бродского и профессора Преображенского.
Папа Маши алкаш внешне,
Но в душе - интеллигенция.
Каждый вечер за телевизором философия вроде
Загубили страну.
Вот раньше люди были!
Мой батя прошёл войну.
Сталин в кулаке державу держал.
Гагарин летал в космос.
А сейчас - это не страна, а какой-то тотальный колхоз.

Папа с детства впитал в себя только правильные ценности.
Быть мужиком, если любить, то королеву.
Если воровать, то чтобы красиво всё.
Можно и некрасиво,
Только чтобы не работать много.
Плюс хозяин СТО мудак.
Философия машиного папы состояла из бардов-алкашей,
Плохих поэтов типа Есенина и бухла.
Поэтому каждый вечер он нажирался в хлам.
Бил жену, плакал, успокаивал дочку, ложился спать.
Папа мог стать человеком,
Но решил проебать.

Маша с самого детства была талантлива.
Любила петь.
Во время семейных праздников её звали мама и папа.
Гости аплодировали тому, как она исполняла Пугачёву, Аллегроvu
И другую ибанную попсу.
Маша была красива и, немного повзрослев,
Подсела на новые мотивы качёвого речитатива
Про подъезды, траву и запрещённые вещества.
Ну, ты знаешь,
Все эти атрибуты нашей прогрессивной страны.
Бросилась к новому опыту, новым друзьям и лёгким бабкам.
Маша молодая и свободная.
Она может себе это позволить.
Никто не помешает.
Ну, ты знаешь,
Когда ты молодой, убивать себя никто не помешает.

Со временем такая жизнь Маше начала надоедать.
Друзья оказались не друзьями, а какой-то хуйнёй ватной.
То есть ненастоящими.
То есть радость себе нужно было доставлять срочно.
Маша взяла себя в руки и решила начать жизнь заново.
С чистого листа измениться и построить что-то нормальное.
Получится ли это у Маши, до сих пор не знает никто.

Потому что друзья-гандоны ещё остались в компании.
Потому что думать о будущем сложно.
Потому что наркомания поэтому и наркомания,
Что вылечиться от неё очень тяжело.
Но всё же возможно.
Поэтому Маша стоит под ливнем,
Но в её глазах, кроме грусти, можно увидеть силу.
Ещё умнее, чем раньше, и всё такая же красивая.

Ничто не вечно, измениться может каждый,
Когда проснулся по-настоящему.
Тогда для тебя уже нет границ.
Так что, если даже Маша может послать нахуй своё постсоветское прошлое,
То скажи, почему мы с тобой не сможем тоже?