Lyrics and translation Павло Зібров - Я повертаюсь додому (Чорногузова весна)

Я повертаюсь додому (Чорногузова весна)

Задивляюся в очі ставків
Залишаю на березі втому
Я не в гості іду до батьків
Просто я повертаюсь додому

Тут кохана моя сторона
Що найкраща у світі для мене
Тут розсіяла маки весна
Мов намисто у травах зелених

Відшуміли роки, розійшлися планетою друзі
І сумує без нас в очеретах самотня вода
Та приходить весна — і летять, і летять чорногузи
І показують маки їм шлях до старого гнізда

Я у спогади юних років
Як в тумани іду на світанні
І цілую ту мить, де зустрів
Волошково біляве кохання

І дзвенять чорногузи крильми
Понад стріхою рідної хати
Щоб завжди пам'ятали сини
Те святе, що не слід забувати

Відшуміли роки, розійшлися планетою друзі
І сумує без нас в очеретах самотня вода
Та приходить весна — і летять, і летять чорногузи
І показують маки їм шлях до старого гнізда

Відшуміли роки, розійшлися планетою друзі
І сумує без нас в очеретах самотня вода
Та приходить весна — і летять, і летять чорногузи
І показують маки їм шлях до старого гнізда

Та приходить весна — і летять, і летять чорногузи
І показують маки їм шлях до старого гнізда

Я возвращаюсь домой (Весна черногузов)

Смотрю в глаза прудов,
Оставляю на берегу усталость.
Я не в гости иду к родителям,
Просто я возвращаюсь домой.

Здесь моя любимая сторона,
Что лучшая в мире для меня.
Здесь рассыпала маки весна,
Словно бусы в травах зеленых.

Отшумели года, разлетелись по планете друзья,
И грустит без нас в камышах одинокая вода.
Но приходит весна — и летят, и летят черноголовые оляпки,
И маки указывают им путь к старому гнезду.

Я в воспоминания юных лет,
Как в туманы, иду на рассвете.
И целую то мгновение, где встретил
Васильково-русая моя, любовь свою.

И звенят черноголовые оляпки крыльями
Над крышей родного дома,
Чтобы сыновья всегда помнили
То святое, что не следует забывать.

Отшумели года, разлетелись по планете друзья,
И грустит без нас в камышах одинокая вода.
Но приходит весна — и летят, и летят черноголовые оляпки,
И маки указывают им путь к старому гнезду.

Отшумели года, разлетелись по планете друзья,
И грустит без нас в камышах одинокая вода.
Но приходит весна — и летят, и летят черноголовые оляпки,
И маки указывают им путь к старому гнезду.

Но приходит весна — и летят, и летят черноголовые оляпки,
И маки указывают им путь к старому гнезду.