Lyrics and translation Танок на майдані Конґо - По радіо співали москалі

По радіо співали москалі

Мене звуть Сидоренко. Цього разу я прокинувся
у грудні. Попиняв я, почухав я себе за
майбутнє. Хай знають присутні – їм я не хіло
сало-текіла, кава та какава (гад!)
Знаю я, за що така везуха. Кожуха я
одягнув, натягнув капелюха я на лоба
Його я, судячи з усього, носитиму до гроба
На це щоразу мама каже: "дурак ты, Саша"
Фіфті на фіфті, їду я у ліфті, там сусідка
б'є сусіда. Звати її Ліда. Ні за що, ні про що
б'є. А взагалі мовчу я на цій стадії.
І чутно, як по радіо співають москалі

Значиться так (як?). Мене звуть Михайлюта (круто)
Тама вам не тута. Почувши, як тамтами (бум!!!)
Прокинувся я вранці (шо?!). Тобто у дванадцять (а...)
В житті завжди є місце подвігу, так шо уря (уря!)
Далі – ще більше. Вийшов я на сонце ("Здра,
моя ра"). Те, що вчора, вчора було, сьогодні
гра нова! На дворі панувала тиша. Лише
сусід мій, звати його Міша, тихо плакав (а-а-а)
А я підняв догори вухо. Ліве. Слухав,
що на це там скаже мама: "Олежка, ты забыл
панаму". Між іншим, маму слухав я запнувши праве вухо,
бо саме у нього і співали москалі

(Ю-ху! В "Yahoo" його шукай!)
Моє фаміліє Жуйков, я бацаю по струнах (бац!)
Опівночі, коли бріт-поп лежить по своїх трунах
Вихожу я на двір та починаю "Ай-Я-Яй"
Подагру без віагри лікую я хіп-хопом.
Коли навкруги жопа, називаю її жопой
Сьогодні я у грі, "Костенька, иди домой"
А можна він ще почитає?...
Тож, завтра я у грі, зустрінемось за грою
Зробіть тихіше радіо, а то там москалі!

(Чпок-к!) Добрий вечір! Прізвище моє Приступа
Спокій був порушен грубо. Тупо заспівали півні
("Голубая... Бєєє!) У відповідь похавав манкі
Опісля сніданку вийшов я на вулицю
О шостій ранку побачив на дверях плаката білого
Дебіли два пальцями тикали-шукали правди
Діставши маміну помаду ("Эдик, может быть
не надо"), я написав – шукайте її в кривді
Ця голка у яйці в дупі у вівці
Сусідка Лідка, така собі тітка. Влітку.
По стінах фарбою звернулась до міського голови
Ей, довго ще на радіо будуть лише москалі?

Два, два нулі, один – наступна фаза, блін
Живу без криші. Крисі, миші слухають, як плаче Міша.
Садюга його жінка. Ліда (да-да)
Сувора така тітка. Як би з мене швидко не зробили свідка цього
Кримілалу. По радіо сказали,
Що .ru – це рідна Україна. (Чо? Шо?)
Нічого я не маю проти, я так, взагалі.
Залишаю вас із радіо. Співайте, москалі!

По радио пели москали

Меня зовут Сидоренко. В этот раз я проснулся
в декабре. Потянулся я, почесал я себя за
будущее. Пусть знают присутствующие – им я не хило
сало-текила, кофе и какао (гад!)
Знаю я, за что такая везуха. Кожух я
надел, натянул кепку я на лоб
Его я, судя по всему, носить буду до гроба
На это каждый раз мама говорит: "дурак ты, Саша"
Фифти на фифти, еду я в лифте, там соседка
бьет соседа. Зовут ее Лида. Ни за что, ни про что
бьет. А вообще молчу я на этой стадии.
И слышно, как по радио поют москали

Значится так (как?). Меня зовут Михайлюта (круто)
Тут вам не там. Услышав, как тамтамами (бум!!!)
Проснулся я утром (что?!). Вернее, в двенадцать (а...)
В жизни всегда есть место подвигу, так что ура (ура!)
Дальше – еще больше. Вышел я на солнце ("Привет,
моя радость"). То, что вчера, вчера было, сегодня
игра новая! На дворе царила тишина. Лишь
сосед мой, зовут его Миша, тихо плакал (а-а-а)
А я поднял вверх ухо. Левое. Слушал,
что на это там скажет мама: "Алешенька, ты забыл
панамку". Между прочим, маму слушал я, заткнув правое ухо,
ведь именно в нем и пели москали

(Йу-ху! В "Yahoo" его ищи!)
Моя фамилия Жуйков, я бренчу по струнам (бац!)
В полночь, когда брит-поп лежит по своим гробам
Выхожу я во двор и начинаю "Ай-Я-Яй"
Подагру без виагры лечу я хип-хопом.
Когда вокруг задница, называю ее задницей
Сегодня я в игре, "Костенька, иди домой"
А может он еще почитает?...
Итак, завтра я в игре, увидимся за игрой
Сделайте тише радио, а то там москали!

(Чпок-к!) Добрый вечер! Фамилия моя Приступа
Покой был нарушен грубо. Тупо запели северные
("Голубая...ааа!) В ответ похавал манки
После завтрака вышел я на улицу
В шесть утра увидел на дверях плаката белого
Дебилы два пальцами тыкали-искали правды
Достав мамину помаду ("Эдик, может быть
не надо"), я написал – ищите ее в обиде
Эта иголка в яйце в жопе у овцы
Соседка Лидка, та еще тетка. Летом.
По стенам краской обратилась к городскому голове
Эй, долго еще на радио будут одни москали?

Два, два нуля, один – следующая фаза, блин
Живу без крыши. Крыса, мышь слушают, как плачет Миша.
Садистка его жена. Лида (да-да)
Строгая такая тетка. Как бы из меня быстро не сделали свидетеля этого
Криминала. По радио сказали,
Что .ru – это родная Украина. (Чего? Что?)
Ничего я не имею против, я так, вообще.
Оставляю вас с радио. Пойте, москали!