Lyrics and translation Тартак - Атомна помпа

Атомна помпа

Я іду на розслабоні, попиваючи сік,
Сонце світить мені в скроню, зігріває лівий бік.
Пахне літо липоцвітом і бентежить мою кров,
Змусить збуджено тремтіти, потім розслабляє знов.
Продаються полуниці за ціною ковбаси,
Коротесенькі спідниці, як магнітні полюси.
Мої погляди блукають знизу-вгору, згори-вниз –
Ні на що не натякаю, просто мрію про сюрприз.
Проїжджає вантажівка, натискає на клаксон,
Дуже нетвереза жінка демонструє лексикон.
Кожен має свої справи, кожен має власний біль,
То розбіглись вліво-вправо, то злетілись звідусіль.
Переповнені вокзали, на квитки росте ціна.
Десь по радіо сказали – чи то криза, чи війна.
Емігранти, окупанти – вибирати нам не час!
Ми – чорнобильські мутанти, в серці кожного із нас...
Атомна помп! Атомна па!
Атомна помп! Помп! Атомна па! Па!
Знову тиснуть звідусюди і дорослі, і малі.
Десь поділись добрі люди, залишились тільки злі.
Що чекати? Треба брати це життя під свій контроль,
Розривати пута-ґрати, жити, а не грати роль!
Я до сонця посміхаюсь – що там, сонце, як живеш?
Груди розпирає радість і вона не має меж!
Вірю я – з гидкої браги вийде дивовижний квас!
І додає мені наснаги те, що в кожному і з нас...
Атомна помп! Атомна па!
Атомна помп! Помп! Атомна па! Па!

Атомная бомба

Я иду, расслабляюсь, попивая сок,
Солнце светит мне в висок, согревает левый бок.
Пахнет лето липой и волнует мою кровь,
Заставляет возбужденно дрожать, потом расслабляет вновь.
Продается клубника по цене колбасы,
Короткие юбочки, как магнитные полюса.
Мои взгляды блуждают снизу-вверх, сверху-вниз –
Ни на что не намекаю, просто мечтаю о сюрпризе.
Проезжает грузовик, жмет на клаксон,
Очень пьяная женщина демонстрирует лексикон.
У каждого свои дела, у каждого своя боль,
То разбежались влево-вправо, то слетелись отовсюду.
Переполненные вокзалы, на билеты растет цена.
Где-то по радио сказали – то ли кризис, то ли война.
Эмигранты, оккупанты – выбирать нам не время!
Мы – чернобыльские мутанты, в сердце каждого из нас...
Атомная бомба! Атомный взрыв!
Атомная бомба! Бомба! Атомный взрыв! Взрыв!
Снова давят отовсюду и взрослые, и малые.
Куда-то делись добрые люди, остались только злые.
Чего ждать? Надо брать эту жизнь под свой контроль,
Разрывать путы-решетки, жить, а не играть роль!
Я солнцу улыбаюсь – ну что, солнце, как живешь?
Грудь распирает радость и она не имеет границ!
Верю я – из гадкой браги выйдет дивный квас!
И добавляет мне энергии то, что в каждом из нас...
Атомная бомба! Атомный взрыв!
Атомная бомба! Бомба! Атомный взрыв! Взрыв!