Lyrics and translation Тартак - Блюз

Блюз

Яке прекрасне слово — слово "блюз"!
Сказав його вголос — і от тобі плюс!
І ти одразу крутий!... От я і боюсь
Зізнатись комусь, що блюз не люблю.
Темніє в душі від твоїх сліз.
І в горлі зібрався пекучий слиз.
Сам — ніби альпініст, який вгору ліз,
Та раптом зірвався зі скелі вниз.
Ламають нас дії, ламають думки,
Відчужені очі й руки липкі.
А щастя хвилини такі нетривкі!
Ось воно є... І — раз! — усе навпаки!
Залишся, благаю, — я не правий!
Без тебе я, наче не живий!
Живою водою мене полий —
Я буду з тобою, бо я ж тільки твій...
Ти граєш в життя, я граю в слова.
І серце твоє, і моя голова
Не мають контакту — біда не нова.
Я такий балакучий, ти занадто жива.
Ми знову шукаємо сенсу буття.
Так не хочеться згинути без пуття.
І як же нам бути — якби ж то знаття?!
Але, може, слова — це і є життя?
Яке практичне слово — слово "треш"!
Варіантів вживання — просто без меж!
І от уже навіть не розбереш —
Викидаєш сміття чи платівки треш.
Я сказав тобі слово — і ти пішла,
Хоч у слові й не було ні краплі зла.
Так, ніби змія поміж нас проповзла.
А може й лишилась між нами — хтозна?
Та поки я знов із собою сам:
Вдаряю по блюзу, дивуюсь плюсам...
Але час від часу кричу небесам,
Що мене й досі бентежить твоя краса!
Вернися, благаю, не втікай!
У серце моє жала не втикай!
Я ж знаю — насправді ти не така!
Напоказ — тверда, а в душі — м' яка...

Блюз

Какое прекрасное слово — слово "блюз"!
Сказал его вслух — и вот тебе плюс!
И ты сразу крутой!... Вот я и боюсь
Признаться кому-то, что блюз не люблю.
Темнеет в душе от твоих слёз.
И в горле собрался жгучий ком.
Сам — словно альпинист, который вверх лез,
Но вдруг сорвался со скалы вниз.
Ломают нас действия, ломают мысли,
Отчуждённые глаза и руки липкие.
А счастья мгновения такие недолгие!
Вот оно есть... И — раз! — всё наоборот!
Останься, молю, — я не прав!
Без тебя я словно не живой!
Живой водой меня напои —
Я буду с тобой, ведь я только твой...
Ты играешь в жизнь, я играю в слова.
И сердце твоё, и моя голова
Не контактируют — беда не нова.
Я такой болтливый, ты слишком живая.
Мы снова ищем смысл бытия.
Так не хочется пропасть без следа.
И как же нам быть — если б знать!
Но, может, слова — это и есть жизнь?
Какое практичное слово — слово "треш"!
Вариантов употребления — просто без границ!
И вот уже даже не разберёшь —
Выкидываешь мусор или слушаешь трэш.
Я сказал тебе слово — и ты ушла,
Хотя в слове не было ни капли зла.
Так, словно змея между нами проползла.
А может, и осталась между нами — кто знает?
Но пока я снова сам с собой:
Врубаю блюз, удивляюсь плюсам...
Но время от времени кричу небесам,
Что меня до сих пор волнует твоя красота!
Вернись, умоляю, не убегай!
В сердце моё жало не вонзай!
Я же знаю — на самом деле ты не такая!
Напоказ — твёрдая, а в душе — мягкая...