Lyrics and translation Тартак - Забуватиму тебе повільно

Забуватиму тебе повільно

А ти живеш собі десь там і зовсім не знаєш,
Як я без тебе тут помираю, як загниваю...
Як потрохи з'їдає щоденна турбота, щоденна гризота...
Як затягує мене чорне болото...
Я забуватиму тебе повільно...
Але, рано чи пізно, я викину тебе із серця...
Небагато мине – і стану від тебе я вільним – більше не божевільним...
А тим часом життя пронесеться...
Ти отримуєш мої листи і складаєш у пачку...
Хоч би раз прочитала – нехай і без інтересу...
Я той дикий маньяк, що пише листи до своєї маньячки...
І у кожному слові – констатація шоку, концентрація стресу...

Буду забывать тебя медленно

А ты живешь себе где-то там и совсем не знаешь,
Как я без тебя здесь умираю, как гнию...
Как понемногу съедает ежедневная забота, ежедневная тоска...
Как затягивает меня черное болото...
Я буду забывать тебя медленно...
Но, рано или поздно, я выброшу тебя из сердца...
Немного пройдет – и стану от тебя я свободным – больше не безумным...
А тем временем жизнь пронесется...
Ты получаешь мои письма и складываешь в пачку...
Хоть бы раз прочитала – пусть даже без интереса...
Я тот дикий маньяк, что пишет письма своей маньячке...
И в каждом слове – констатация шока, концентрация стресса...