Lyrics and translation Тартак - Ти дуже гарна...

Ти дуже гарна...

Ти дуже гарна і про це знають всі, знаєш ти, знаю я – і це змушує мене бути нав'язливим...
І я розумію, що так не повинно бути, що це викликає в тебе, якщо не огиду, то, принаймні, велику відразу...
І ми з тобою могли би бути у в'язниці кохання ідеальними довічними в'язнями...
Та ми не знайшли дороги туди, і тому не були там жодного дня, жодної хвилі, жодної миті, жодного разу...
Я не цікавлю тебе і в цьому не винен я, не винна ти, і ми з тобою разом у цьому також не винні...
Просто я не можу раптом стати прекрасним принцем, а ти не можеш мене покохати з примусу...
Але я точно знаю, що в мене це не примха, не ілюзія, не самообман, не рефлекси тваринні...
Але ти точно знаєш, що ніколи не будеш моєю... Ну й бог з ним... Я це якось переживу, я це якось винесу...
Я так хочу, щоб ти була щасливою!
Хай не за мною, а з кимось іншим!
І хай на тебе любов чиясь хлине зливою!
А я вже свою майже знищив...
В тобі стільки природньої сили, що вистачить на десяток перших красунь цієї планети...
І ця сила всмоктує мене, вона затягує, наче чорний, пекельний, страшний чорторий...
І я вже майже зовсім загинув, я вже намертво заплутався у цих твоїх солодких тенетах...
Але, вибач, ця історія занадто банальна і цей сюжет неймовірно затертий, бо він також занадто старий...
Гаразд, я зникну з усіх твоїх горизонтів, я не перетну жодної твоєї життєвої лінії...
Шкода... Але що я можу вдіяти? Ти мала вибір і зробила його не таким, яким би я хотів його бачити...
Однак, мені не звикати – я вже не вперше у своєму житті щось різко і радикально змінюю...
Погано тільки одне – що я ніколи не зможу тобі так само віддячити... Тобі тим самим віддячити...
Бо я так хочу, щоб ти була щасливою!
Хай не за мною, а з кимось іншим!
І хай на тебе любов чиясь хлине зливою!
А я вже свою майже знищив...
Але може колись ти раптом засумуєш і почнеш згадувати мій номер телефону...
Ти дзвонитимеш у мої двері, ти серед ночі плакатимеш під моїми вікнами...
А я почну психувати, я кричатиму тобі – іди геть! Негайно повертайся додому!
Якщо в мені й були якісь почуття, то їх більше немає – вважай їх безжалісно вбитими!.
Але це буде потім, це буде колись, а поки я намагаюся назавжди з тобою прощатися...
Виходить погано, але ж ти знаєш, що в нас із тобою ніколи нічого не виходило добре...
Тримаю тебе за руки, дивлюсь у твої очі й не можу ніяк від них відірватися...
І прошу поцілунку... Одного... На прощання... Розбий насолодою горе!.
А я так хочу, щоб ти була щасливою!
Хай не за мною, а з кимось іншим!
І хай на тебе любов чиясь хлине зливою!
А я вже свою майже знищив...

Tu es tellement belle...

Tu es tellement belle et tout le monde le sait, tu le sais, je le sais - et ça me rend obsédé...
Et je comprends que ce ne devrait pas être comme ça, que ça te provoque, si ce n'est pas le dégoût, alors, au moins, un grand dégoût...
Et nous pourrions être des prisonniers à vie parfaits dans la prison de l'amour...
Mais nous n'avons pas trouvé le chemin pour y aller, et donc nous n'y sommes jamais allés un seul jour, une seule vague, un seul instant, une seule fois...
Je ne t'intéresse pas et je n'en suis pas responsable, toi non plus, et nous ne sommes pas non plus responsables ensemble...
C'est juste que je ne peux pas soudainement devenir un prince charmant, et tu ne peux pas m'aimer par obligation...
Mais je sais avec certitude que ce n'est pas une lubie, une illusion, un auto-trompage, ni des réflexes animaux...
Mais tu sais avec certitude que tu ne seras jamais la mienne... Eh bien, tant pis... Je vais m'en remettre, je vais survivre...
Je veux tellement que tu sois heureuse !
Pas à cause de moi, mais avec quelqu'un d'autre !
Et que l'amour de quelqu'un d'autre t'inonde comme une pluie battante !
Et j'ai presque détruit la mienne...
Tu as tellement de force naturelle que c'est suffisant pour une douzaine des premières beautés de cette planète...
Et cette force m'absorbe, elle m'attire, comme un enfer noir, terrifiant, une fosse infernale...
Et j'ai presque disparu, je suis déjà complètement pris au piège dans ces doux filets...
Mais, excuse-moi, cette histoire est trop banale et cette intrigue est incroyablement usée, car elle est aussi trop vieille...
D'accord, je vais disparaître de tous tes horizons, je ne traverserai aucune de tes lignes de vie...
Dommage... Mais que puis-je faire ? Tu avais le choix et tu l'as fait différemment de ce que j'aurais aimé le voir...
Cependant, je ne suis pas étranger à ça - ce n'est pas la première fois dans ma vie que je change quelque chose de manière radicale et abrupte...
La seule chose qui est mauvaise, c'est que je ne pourrai jamais te rendre la pareille... Te rendre la pareille...
Parce que je veux tellement que tu sois heureuse !
Pas à cause de moi, mais avec quelqu'un d'autre !
Et que l'amour de quelqu'un d'autre t'inonde comme une pluie battante !
Et j'ai presque détruit la mienne...
Mais peut-être qu'un jour tu seras soudainement triste et que tu commenceras à te souvenir de mon numéro de téléphone...
Tu appelleras à ma porte, tu pleureras au milieu de la nuit sous mes fenêtres...
Et je commencerai à me fâcher, je te crierai - pars ! Retourne chez toi tout de suite !
S'il y avait des sentiments en moi, ils n'existent plus - considère-les comme impitoyablement tués !.
Mais ce sera plus tard, ce sera un jour, et pour le moment j'essaie de dire au revoir à jamais...
Cela ne se passe pas bien, mais tu sais que rien ne s'est jamais bien passé entre nous...
Je te tiens la main, je regarde dans tes yeux et je ne peux pas les détacher...
Et je te demande un baiser... Un seul... Pour dire au revoir... Briser le chagrin avec le plaisir !.
Et je veux tellement que tu sois heureuse !
Pas à cause de moi, mais avec quelqu'un d'autre !
Et que l'amour de quelqu'un d'autre t'inonde comme une pluie battante !
Et j'ai presque détruit la mienne...