Lyrics and translation Тартак - Як би хотілося

Як би хотілося

Як би хотілося, щоб мене розуміли правильно
Я в гру "вірю-не-вірю" не граю давно
Кажу правду - мені не вірять
Знову кажу - знову не вірять
Все міряють по собі, чи може трохи звіріють?

Я кажу все так, як є
Це просто моє життя - життя моє
Іноді ніжно голубить, іноді боляче б'є
Потім довго вилазиш із ями
В якій нібито щось гниє
Я ото сказав комусь кілька слів - щиро, чисто
А той одразу починає шукати у цьому прихований зміст
І от уже нависає на мене, от уже тисне
А я тільки благаю - не ображайте артиста
Не подобається тобі - просто не слухай
Не знаю там - вийди із залу, затули вуха
Зрештою, просто увімкни в плеєрі те, що любиш
Те, що сам вибираєш, те, за що, можливо, життя віддаш
Звісно, в ідеалі було б такий собі "баш на баш"
Я тобі - своє чесне слово, ти мені - ажіотаж
Ха! Та що там те слово, хіба для тебе щось варте?
Його не збудеш в тридорога, не виграєш в карти
Хіба що зуби поскалиш, а ціну не складеш
Щось, на кшталт, як у фільмі "АССА" гра "Бангладеш"
От інакше було б, якби це слово сказав не я
Але є те, що є - моє просте слово і некруте ім'я

Нема в мені Емінема

Якби хотілося сподобатися тій дівчині
Так, що ледь не забув - я вже сьогодні їв чи ні
Така дівчина чічка, рожевенькі щічки
Цікаво, це тому, що сором'язлива чи істеричка?
Випинаюся із себе, розпускаю пір'я
Просто на ходу вигадую якесь старовинне повір'я
Кажу їй - знаєш, мені на роду написано
Загинути не від шаблі, не від простого списа
Не від пострілу в груди, не від кулі в серце
А від вбивчого погляду дівчини з перцем
Вона каже - дівчина з перцем - це трансвестит
Так що зуби мені тут не заговорюй і не свисти
Пиши листи дрібним почерком на електронну адресу:
Головпошта, до запитання, в місто Одесу
І ще на останок - гуляй, Васильку, вздовж паркану
А я з таким, як ти, гуляти точно не стану
Я би, звісно, розтанув, але не від такого тону
Ще й ніяк не очікував ось такого пістону
Стою, витріщив очі, не можу згадати, як мене звати
Ноги вже не тримають, наче зроблені з вати
Хотів їй сказати щось різке і дошкульне
Але вона знову своїми очима в мене - як пульне!
Ото тільки спромігся на "бувай здорова"
Коротше кажучи, одразу видно, що я не майстер слова

Нема в мені Емінема

Как бы хотелось

Как бы хотелось, чтобы меня понимали правильно
Я в игру "верю-не-верю" не играю давно
Говорю правду - мне не верят
Снова говорю - снова не верят
Всё меряют по себе, разве что немного звереют?

Я говорю всё так, как есть
Это просто моя жизнь, моя жизнь
Иногда нежно ласкает, иногда больно бьёт
Потом долго вылезаешь из ямы
В которой якобы что-то гниет
Я тому сказал кому-то несколько слов - искренне, чисто
А тот сразу начинает искать в этом скрытый смысл
И вот уже нависает на меня, вот уже давит
А я только умоляю - не обижайте артиста
Не нравится тебе - просто не слушай
Не знаю там - выйди из зала, заткни уши
Наконец, просто включи в плеере то, что любишь
То, что сам выбираешь, то, за что, возможно, жизнь отдашь
Конечно, в идеале было бы такой себе "баш на баш"
Я тебе - своё честное слово, ты мне - ажиотаж
Ха! Да что там то слово, разве для тебя что-то стоит?
Его не сбудешь втридорога, не выиграешь в карты
Разве что зубы поскалишь, а цену не назовёшь
Что-то, типа, как в фильме "АССА" игра "Бангладеш"
Вот иначе было бы, если бы это слово сказал не я
Но есть то, что есть - моё простое слово и некрутое имя

Нет во мне Эминема

Как бы хотелось понравиться той девушке
Так, что чуть не забыл - я уже сегодня ел или нет
Такая девушка-цветок, розовенькие щечки
Интересно, это потому, что застенчивая или истеричка?
Выпячиваюсь из себя, распускаю перья
Просто на ходу выдумываю какое-то старинное поверье
Говорю ей - знаешь, мне на роду написано
Погибнуть не от шашки, не от простого копья
Не от выстрела в грудь, не от пули в сердце
А от убийственного взгляда девушки с перцем
Она говорит - девушка с перцем - это трансвестит
Так что зубы мне тут не заговаривай и не свисти
Пиши письма мелким почерком на электронный адрес:
Главпочта, до востребования, в город Одессу
И ещё напоследок - гуляй, Васильку, вдоль забора
А я с таким, как ты, гулять точно не стану
Я бы, конечно, растаял, но не от такого тона
Ещё и никак не ожидал вот такого пистона
Стою, вытаращил глаза, не могу вспомнить, как меня звать
Ноги уже не держат, будто сделаны из ваты
Хотел ей сказать что-то резкое и язвительное
Но она снова своими глазами в меня - как пульнет!
Ото только и смог вымолвить "будь здорова"
Короче говоря, сразу видно, что я не мастер слова

Нет во мне Эминема