Скільки треба тобі (розширена) - Часть чего-то большего translation in Russian

Скільки треба тобі (розширена)

Скільки треба тобі
Частин моєї душі
Щоби була щаслива зі мною ти
Скільки потрібно літ
Щоб стати каменем
І щоб жити не в собі
А ззовні, скажи

Пробачити себе я так і не зміг
Клумок за спиною, і знов у похід
Чи я повернув не туди, якщо так то коли
Розкажи ти мені
У людях я не розбирався
І таким і залишився
З собою однак
Колись розберусь я надіюсь
Але не сьогодні, бо гаснуть вогні
Ти бачила мене щасливим так, як
Ніхто і ніколи не бачив
В очах твоїх роздивився я долю свою
Не тернисту хоч раз, а просту
А шум в голові моїй, зник він за мит
Боліло так довго, і ось не болить
Віддав би тобі свою душу сумну
Кохана, ти приймеш чи ні?

Скільки треба тобі
Частин моєї душі
Щоби була щаслива зі мною ти
Скільки потрібно літ
Щоб стати каменем
І щоб жити не в собі
А ззовні, скажи
Скільки треба тобі
Віддав майже усі
Віддав би навіть більше, але не встиг
Залишив лиш вогні
Десь глибоко в собі
Спалив себе до тла, але я вже звик

Ти спала ніч уходила
Ніч напевно найдовша у світі
А я все дивився на очі
Не знаючи, де я знаходжусь у миті
Не віривши, що мене можна любити насправді
Мене запитай, я не згоджусь
Що мені дозволено бути щасливим
Що не пісні, ми - мій magnum opus

Як на Татуіні, два сонця красивих
Що любить мене і дає мені жити
Що спить преді мною, й оте, що не в силах
Ніяк зупинити, що вб'є мене в мить
Те, що зійде ось-ось, менше ніж за хвилину
Мій рок неминучий, що їдко сміється
Я жив би в хвилині цій вічність напевно
У ній живу я досі, здається
І може
Тебе не розбуджу, літак твій злетить
І схожа
На ангела, ти залишишся зі мною
Ще на одну мить

Скільки треба тобі
Частин моєї душі
Щоби була щаслива зі мною ти
Скільки потрібно літ
Щоб стати каменем
І щоб жити не в собі
А ззовні, скажи
Скільки треба тобі
Віддав майже усі
Віддав би навіть більше, але не встиг
Залишив лиш вогні
Десь глибоко в собі
Спалив себе до тла, але я вже звик

Сколько нужно тебе (расширенная)

Сколько нужно тебе
Частичек души моей
Чтобы быть счастливой со мной
Сколько должно пройти лет
Чтобы стать камнем
И жить не внутри себя
А снаружи, скажи

Простить себя так и не смог я
Клубок за спиной, и снова в путь
Не туда ли свернул, и если да, то когда
Расскажи мне
В людях я не разбирался
И таким остался
Но с собой когда-нибудь
Надеюсь, разберусь
Но не сегодня, огни угасают
Ты видела меня счастливым так, как
Никто и никогда не видел
В твоих глазах разглядел я судьбу свою
Не тернистую хоть раз, а простую
А шум в моей голове исчез в миг
Болело так долго, и вот не болит
Отдал бы тебе свою душу печальную
Любимая, примешь ли ты?

Сколько нужно тебе
Частичек души моей
Чтобы быть счастливой со мной
Сколько должно пройти лет
Чтобы стать камнем
И жить не внутри себя
А снаружи, скажи
Сколько нужно тебе
Отдал почти всё уже
Отдал бы даже больше, но не успел
Оставил лишь огни
Глубоко в глубине
Сгорел дотла, но уже привык

Ты спала, ночь уходила
Ночь, наверно, длиннейшая в мире
А я всё смотрел в твои очи
Не зная, где нахожусь в этот миг
Не веря, что можно любить меня искренне
Спроси, я не соглашусь
Что мне позволено быть счастливым
Что не песни — мы мой magnum opus

Как на Татуине, два солнца прекрасных
Что любит меня и даёт мне дышать
Что спит передо мной и то, что не в силах
Никак остановить, что убьёт в миг
То, что взойдёт вот-вот, меньше чем за минуту
Мой рок неминучий, что едко смеётся
Я б жил в этом миге вечность, наверно
В нём живу до сих пор, кажется
И может
Тебя не разбужу, твой самолёт взлетит
И похожа
На ангела, останешься со мной
Ещё на один миг

Сколько нужно тебе
Частичек души моей
Чтобы быть счастливой со мной
Сколько должно пройти лет
Чтобы стать камнем
И жить не внутри себя
А снаружи, скажи
Сколько нужно тебе
Отдал почти всё уже
Отдал бы даже больше, но не успел
Оставил лишь огни
Глубоко в глубине
Сгорел дотла, но уже привык