і нехай! - нестор translation in Russian

і нехай!

Я так втомився, гудить голова
В клітці з софітів темніше ніж завжди
Всі просять роздати вогню і я
Повільно палаю без тями

Мізки згорають до тла
Нікчемно ставати на ті ж самі граблі
Я здався і в мить все прийняв
Відродившися з сажі

І нехай
Я не стану тим
Хто
Літає
Та в твоїй душі
Так само
Любов лунатиме моїми
Словами

З під очей лізе попіл, над тілом нависли хмари
Шмокаю багато, в повітрі червоний статус
Не впирають пічки, вівці думають не шарить
В пам'яті Хвильовий, тому продовжую писати

Залишу великий палац послідовникам на згадку
За лицарів, що пали я зведу небесні замки
Мої побратими щодня накопичують ману
В королівстві хаос – не водися з чаклунами

І нехай
Я не стану тим
Хто
Літає
Та в твоїй душі
Так само
Любов лунатиме моїми
Словами

Обладунки сяють
Бо вони виковані з любов'ю
Ця фея знає
Її чари сильніші, я обеззброєний
Подаруй мені
Цілунок безтурботний свій
Моє ліжко – гільйотина
Лезо все сильніше тисне в шию

Ну нахіба таке серце?
Якщо воно не може ні секунди без зілля від стресу
Хоч доблестю освячена стежка
Та іноді поворухнитись так нестерпно

І нехай
Я не стану тим
Хто
Літає
Та в твоїй душі
Так само
Любов лунатиме моїми
Словами

и пусть!

Я так устал, гудит голова
В клетке из софитов темнее, чем всегда
Все просят раздать огня, и я
Медленно горю без памяти

Мозги сгорают дотла
Бессмысленно наступать на те же грабли
Я сдался и в миг всё принял
Возродившись из сажи

И пусть
Я не стану тем
Кто
Летает
Но в твоей душе
Так же
Любовь звучит моими
Словами

Из-под глаз лезет пепел, над телом нависли тучи
Курю слишком много, в воздухе красный статус
Овцы не колются, думают, что я не кайфую
В памяти Волновой, поэтому продолжаю писать

Оставлю великий дворец последователям на память
За рыцарей, что пали, возведу небесные замки
Мои братья ежедневно копят ману
В королевстве хаос – не водись с чародеями

И пусть
Я не стану тем
Кто
Летает
Но в твоей душе
Так же
Любовь звучит моими
Словами

Доспехи сияют
Потому что выкованы с любовью
Эта фея знает
Её чары сильнее, я обезоружен
Подари мне
Беззаботный поцелуй твой
Моя кровать – гильотина
Лезвие всё сильнее давит в шею

Зачем мне такое сердце?
Если оно без зелья не может и секунды без стресса
Хоть путь освящён доблестью,
Но иногда пошевельнуться так тяжело

И пусть
Я не стану тем
Кто
Летает
Но в твоей душе
Так же
Любовь звучит моими
Словами