Paroles et traduction Enej - Ballada O Pewnej Podróży

Ballada O Pewnej Podróży

Сонце гріє, вітер віє
З поля на долину,
Над водою гне з вербою
Червону калину;
На калині одиноке
Гніздечко гойдає,—
А де ж дівся соловейко?
Не питай, не знає.
Сонце гріє, вітер віє
Червону калину
Згадай лихо, та й байдуже...
Минулось... пропало...
Згадай добре,— серце в'яне:
Чому не осталось?
Отож гляну та згадаю:
Було, як смеркає,
Защебече на калині —
Ніхто не минає.
Де ватагу пройдисвіта
Водив за собою,—
Все осталось, все сумує,
Як руїни Трої.
Все сумує,— тільки слава
Сонцем засіяла.
Не вмре кобзар, бо навіки
Його привітала.

Ballad of a Certain Journey

The sun is shining, the wind is blowing
From the field to the valley,
Over the water, the willow tree bends
Its red viburnum;
On the viburnum, a lonely
Nest rocks,—
But where has the nightingale gone?
Don't ask, don't know.
The sun is shining, the wind is blowing
The red viburnum
Remember the evil, and be indifferent...
It's past...it's gone...
Remember the good,—your heart will wither:
Why is it not left?
So I look and remember:
It was, as it was getting dark,
He would sing in the viburnum —
No one would pass.
Where the rabble-rouser's gang
Led the way,—
It all remained, everything was sad,
Like the ruins of Troy.
Everything is sad,—only glory
Shone with the sun.
The kobzar will not die, because for ages
He was greeted by her.