Ballada O Pewnej Podróży - Enej traduction en russe

Ballada O Pewnej Podróży

Сонце гріє, вітер віє з поля на долину
Над водою гне з вербою червону калину
На калині одиноке гніздечко гойдає
А де ж дівся соловейко, не питай, не знає
Сонце гріє, вітер віє, червону калину

Згадай лихо та й байдуже минулось, пропало
Згадай добре, серце в'яне, чому не осталось?
Отож гляну та й згадаю, було, як смеркає
Защебече на калині — ніхто не минає

Сонце гріє, вітер віє з поля на долину
Сонце гріє, вітер віє, червону калину

Де ватагу пройдисвіта водив за собою
Все осталось, все сумує, як руїни Трої
Все сумує, тільки слава сонцем засіяла
Не вмре кобзар, бо навіки його привітала

Сонце гріє, вітер віє з поля на долину
Сонце гріє, вітер віє, червону калину

Сонце гріє, вітер віє з поля на долину
Сонце гріє, вітер віє, червону калину

Сонце гріє, вітер віє, червону калину

Баллада о некотором путешествии

Солнце греет, ветер веет
С поля на долину,
Над водою гнёт с вербою
Красную калину;
На калине одиноко

А где ж делся соловейко?
Не спрашивай, не знаю.
Солнце греет, ветер веет
Красную калину.

Прошло... пропало...
Вспомни хорошее,— сердце вянет:

Вот так взгляну да и вспомню:
Бывало, как смеркается,
Защебечет на калине —
Никто не минует.

Водил за собою,—
Всё осталось, всё грустит,

Всё грустит,— только слава
Солнцем засияла.

Его приветствовала.