Paroles et traduction Kozak System - Ми Боги

Ми Боги

Дощ над озером означає для риб
Лиш дорогу до неба, сусіднього з раєм,
Але зграї сріблясті пірнають углиб
І вмирають беззвучно, а ми не вмираєм.
Ми ховаєм в кишені тютюн про запас,
Номери телефонів, ключі, амулети
Від зрад, але зради весь час
Переслідують нас, пролітають комети,
У вологій траві прослизають вужі,
Саламандри мандрують, повзуть черепахи.
Нам ніколи, мабуть, не дійти до межі,
За котрою немає ні смутку, ні часу,
Бо під дахом чужим ми марнуємо ніч
Віч-на-віч із собою, безжальні, мов діти,
І крізь сльози не бачимо власних облич,
І крізь сміх не уміємо просто радіти...
Ми, ми - Боги... Ми - Боги...
Ми, ми - Боги... Ми - Боги...
Наші вікна виходять на площі й мости,
На перони вокзалів, на вежі і брами.
Вечорами складаємо довгі листи А під ранок лиш попіл летить за вітрами.
Нам апостолів не назбирати й восьми,
Але й ті розбіжаться, ми завжди в дорозі –
На гучних перехрестях стрічаємось ми,
А прощаємось похапцем десь там на розі.
Нас ніхто не впізнає, хоч знають усі,
Отже, завжди втікати – це просто потреба,
Або звичка, принаймні ще й досі осі
Обертання не знайдено нашому небу.
Ми любити себе дозволяєм, але
Нам любити навзаєм не вільно нікого
I життя наше вічне нікчемне мале, І безглузде в відсутності справжнього Бога.
Ми, ми - Боги... Ми - Боги...
Ми, ми - Боги... Ми - Боги...
Нам би крихту надії, повітря, води б,
Адже нас небагато, а скільки – не знаю.
Дощ над озером, що означає для риб? -
Для нас він нічого не означає.
Ми, ми - Боги... Ми - Боги...
Ми, ми - Боги... Ми - Боги...
Ми, ми - Боги... Ми - Боги...
Ми, ми - Боги... Ми - Боги...

Мы Боги

Дождь над озером значит для рыб
Лишь дорогу к небесам, по соседству с раем,
Но косяки серебристые ныряют вглубь
И умирают беззвучно, а мы не умираем.
Мы прячем в карманах табак про запас,
Номера телефонов, ключи, амулеты
От измен, но измены всё время
Преследуют нас, пролетают кометы,
В влажной траве проскальзывают ужи,
Саламандры блуждают, ползут черепахи.
Нам никогда, наверно, не дойти до черты,
За которой нет ни печали, ни часу,
Ведь под чужой крышей мы тратим ночь
Лицом к лицу с собой, безжалостные, как дети,
И сквозь слезы не видим своих лиц,
И сквозь смех не умеем просто радоваться...
Мы, мы - Боги... Мы - Боги...
Мы, мы - Боги... Мы - Боги...
Наши окна выходят на площади и мосты,
На перроны вокзалов, на башни и врата.
Вечерами пишем длинные письма, а под утро лишь пепел летит по ветрам.
Нам апостолов не собрать и восьми,
Да и те разбегутся, мы вечно в пути –
На шумных перекрестках встречаемся мы,
А прощаемся торопливо где-то на углу.
Нас никто не узнает, хоть знают все,
Значит, всегда убегать – это просто нужда,
Или привычка, по крайней мере, до сих пор оси
Вращения не найдено нашему небу.
Мы любить себя позволяем, но
Нам любить взаимно не позволено никого,
И жизнь наша вечная ничтожная мала, и бессмысленна в отсутствии настоящего Бога.
Мы, мы - Боги... Мы - Боги...
Мы, мы - Боги... Мы - Боги...
Нам бы крошку надежды, воздуха, воды бы,
Ведь нас немного, а сколько – не знаю.
Дождь над озером, что значит для рыб? -
Для нас он ничего не значит.
Мы, мы - Боги... Мы - Боги...
Мы, мы - Боги... Мы - Боги...
Мы, мы - Боги... Мы - Боги...
Мы, мы - Боги... Мы - Боги...