Paroles et traduction Kozak System - У осені очі твої

У осені очі твої

Постукала в двері з ранковим дощем
Ввірвалась! Схопила! - Тримає!
Я б їй написав сто віршів і поем
Та я її зовсім не знаю...
Ні міста її, ні щоденних доріг
Ні друзів, ні рідних - нікого
Я б взяв її руку, якби тільки міг
Й приклав би до серця до свого
У осені очі твої, я закохався
І де б не була б зараз ти...
У осені очі твої, мій світ обірвався
У осені очі твої...
Я б не питав в неї з ким вона спить
Й по кому квітки її сохнуть
Я б слухав із нею, як клен шелестить
Як в жовтні садки мертво мовкнуть
Не знаю ні вулиць, ні дат, ні адрес
Ні розмірів ніг, ні героїв
Ні віршів улюблених, ні поетес
Нічого, та все ж я з тобою
У осені очі твої, я закохався
І де б не була б зараз ти...
У осені очі твої, мій світ обірвався
У осені очі твої...
І поки не знаю, триває ця гра
І мій інтерес рветься далі
Спокусливо хвора осіння пора
Полює на душі й медалі
Постукала в двері з ранковим дощем Ввірвалась! Схопила! - Тримає!
Я б їй написав сто віршів і поем
Та я її зовсім не знаю
У осені очі твої, я закохався
І де б не була б зараз ти...
У осені очі твої, мій світ обірвався
У осені очі твої...
У осені очі твої, я закохався
У осені очі твої...

У осени твои глаза

Постучалась в двери с утренним дождём,
Ворвалась! Схватила! - Держит!
Я бы ей написал сто стихов и поэм,
Но я её совсем не знаю...
Ни города её, ни ежедневных дорог,
Ни друзей, ни родных - никого.
Я бы взял её руку, если бы только мог,
И прижал бы к сердцу своему.
У осени твои глаза, я влюбился,
И где бы ни была сейчас ты...
У осени твои глаза, мой мир оборвался,
У осени твои глаза...
Я бы не спрашивал у неё, с кем она спит,
И по кому её цветы сохнут.
Я бы слушал с ней, как клён шелестит,
Как в октябре сады мёртво молчат.
Не знаю ни улиц, ни дат, ни адресов,
Ни размера ноги, ни героев.
Ни любимых стихов, ни поэтесс,
Ничего, но всё же я с тобой.
У осени твои глаза, я влюбился,
И где бы ни была сейчас ты...
У осени твои глаза, мой мир оборвался,
У осени твои глаза...
И пока не знаю, длится ли эта игра,
И мой интерес рвётся дальше.
Соблазнительно-больная осенняя пора
Охотится на души и медали.
Постучалась в двери с утренним дождём, ворвалась! Схватила! - Держит!
Я бы ей написал сто стихов и поэм,
Но я её совсем не знаю.
У осени твои глаза, я влюбился,
И где бы ни была сейчас ты...
У осени твои глаза, мой мир оборвался,
У осени твои глаза...
У осени твои глаза, я влюбился,
У осени твои глаза...