Paroles et traduction LOBODA - Два незнайомця

Два незнайомця

Два незнайомці на кухні
Згоріла кава і зіпсована сукня
Всі почуття, можливо, зовсім відсутні
І сльози твої нікого не засмутять
Де наше майбутнє? І як це забути?
І ми обидва знаємо, що з нами буде
Ми по кутах, але так сильно прикуті
Тепер, лише ми, незнайомці на кухні

Просто скажи
Чому підходимо завжди до межі?
Навіщо всі слова ховати в брехні?
І якщо думаєш, що сенс не знайти
Чому ж не піти?

І куди бігти, як розбиті ліхтарі
Є, що втрачати, коли всесвіт мій - це ти
Скажи мені, що хочеш, тільки не мовчи
Те, що тримаєм ми глибоко в собі

Два незнайомці на кухні
Згоріла кава і зіпсована сукня
Всі почуття, можливо, зовсім відсутні
І сльози твої нікого не засмутять
Де наше майбутнє? І як це забути?
І ми обидва знаємо, що з нами буде
Ми по кутах, але так сильно прикуті
Тепер, лише ми, незнайомці на кухні

Час, як пісок. В кімнаті дим
Як уві сні, ми знову удвох, але тут одні
За нашим вікном, як не крути, ми не разом
І як нам далі бути? Поясни

І куди бігти, як розбиті ліхтарі
Є, що втрачати, коли всесвіт мій - це ти
Скажи мені, що хочеш, тільки не мовчи
Те, що тримаєм ми глибоко в собі

Два незнайомці на кухні
Згоріла кава і зіпсована сукня
Всі почуття, можливо, зовсім відсутні
І сльози твої нікого не засмутять
Де наше майбутнє? І як це забути?
І ми обидва знаємо, що з нами буде
Ми по кутах, але так сильно прикуті
Тепер, лише ми, незнайомці на кухні

Два незнакомца

Два незнакомца на кухне,
Сгоревший кофе и испорчено платье.
Все чувства, возможно, совсем отсутствуют,
И слезы мои никого не расстроят.
Где наше будущее? И как это забыть?
И мы оба знаем, что с нами будет.
Мы по углам, но так сильно прикованы.
Теперь лишь мы, незнакомцы на кухне.

Просто скажи,
Почему подходим всегда к грани?
Зачем все слова прятать во лжи?
И если думаешь, что смысл не найти,
Почему же не уйти?

И куда бежать, как разбитые фонари?
Есть, что терять, когда вселенная моя - это ты.
Скажи мне, что хочешь, только не молчи.
То, что храним мы глубоко в себе,

Два незнакомца на кухне,
Сгоревший кофе и испорчено платье.
Все чувства, возможно, совсем отсутствуют,
И слезы мои никого не расстроят.
Где наше будущее? И как это забыть?
И мы оба знаем, что с нами будет.
Мы по углам, но так сильно прикованы.
Теперь лишь мы, незнакомцы на кухне.

Время, как песок. В комнате дым.
Как во сне, мы снова вдвоем, но здесь одни.
За нашим окном, как ни крути, мы не вместе.
И как нам дальше быть? Объясни.

И куда бежать, как разбитые фонари?
Есть, что терять, когда вселенная моя - это ты.
Скажи мне, что хочешь, только не молчи.
То, что храним мы глубоко в себе,

Два незнакомца на кухне,
Сгоревший кофе и испорчено платье.
Все чувства, возможно, совсем отсутствуют,
И слезы мои никого не расстроят.
Где наше будущее? И как это забыть?
И мы оба знаем, что с нами будет.
Мы по углам, но так сильно прикованы.
Теперь лишь мы, незнакомцы на кухне.