Накрила нічка - Bonus track - МУР traduction en allemand

Накрила нічка - Bonus track

"Ще хвилюєшся?"
"Ну як тобі сказати?"
"А, це твій перший"

"Ні, я перед першим дуже хвилювався
Пам'ятаю, пішов купатися вночі
Та й думаю: може, втопитися
Здавалось, так чесніше буде
Краще я себе сам, ніж вони мене"

"Але ж вижив?"
"Вижив" (ну ти якби втопився?)
"Вижив. Потім ще сім разів вижив, і завтра виживу
Бач, мене смерть оминає
Тож поки я поруч, можеш не перейматися"

"Та я... я не смерті боюся — мені віршів своїх шкода"
"Яких віршів?"
"Ненаписаних ніким, ніким ще непрочитаних"
"Поет?"
"Так"
"Хай Бог милує
Дай гітеру, поет"
"Ой, все добре буде. Заспіваєм"

Накрила нічка, та й тихесенька
Земленьку кругом
Лиш вітер мряки жене злегенька
Над розіспаним лугом

І до любови закликає
Чарівниченько-соловій
А місяць срібний розтягає
Чарівну пряжу мрій

Там, при окопах на долині
Стоїть поручник молодий
Йому щохвилі вилітає
Зітханнячко з грудей

"Спи, дівчино, спи, кохана
Злоті мрії-сни
І про мене, голубонько
Не забудь, спімни
Не забудь, спімни" (є)

А там, у Львові, музики грають
Танець жваво йде
Дівочі очі, як зорі, сяють
Любка всім вперед веде!

І усміхається чарівно
І клонить голову на грудь
А сотник просить, сотник молить
Кохана, не забудь

Сіріє ранок, світла гаснуть
Тяжіє сонна голова
А сотник шепче ще до вушка
Прощальнії слова

"Спи, дівчино, спи, кохана
Злоті мрії-сни
І про мене, голубонько
Не забудь спімни
Не забудь спімни"

Удар гранат, як грім гримучий
Землю розгорнув
Збудив окопи і ліс дрімучий
І ставок, що вже заснув

Там, при окопах на долині
Лежить поручник молодий
Йому потічком випливає
Гаряча кров з грудей

І знову стихло все довкола
Ставок заснув, здрімнувся ліс
А тільки вітер по соснині
(Зітх-) зітхання тихо ніс

"Спи, дівчино, спи, кохана
Злоті мрії-сни
І про мене, голубонько
Не забудь, спімни"

Спімни

Die Nacht bedeckte - Bonus Track

"Bist du immer noch aufgeregt?"
"Wie soll ich sagen?"
"Ah, ist es dein erstes Mal?"

"Nein, vor meinem ersten Mal war ich sehr aufgeregt.
Ich erinnere mich, ich ging nachts schwimmen
Und dachte: Vielleicht sollte ich ertrinken?
Es schien ehrlicher zu sein.
Lieber ich selbst, als dass sie mich töten."

"Aber du hast überlebt?"
"Ich habe überlebt." (Nun, wärst du ertrunken?)
"Ich habe überlebt. Danach habe ich noch sieben Mal überlebt, und morgen werde ich auch überleben.
Siehst du, der Tod meidet mich.
Also, solange ich in der Nähe bin, brauchst du dir keine Sorgen zu machen."

"Ich... ich habe keine Angst vor dem Tod – ich bedaure meine Gedichte."
"Welche Gedichte?"
"Die, die von niemandem geschrieben, von niemandem gelesen wurden."
"Ein Dichter?"
"Ja."
"Möge Gott gnädig sein.
Gib mir die Gitarre, Dichter."
"Oh, alles wird gut. Lass uns singen."

Die Nacht bedeckte ganz leise
die Erde ringsum.
Nur der Wind treibt leichten Nebel
über die schlafende Wiese.

Und zur Liebe ruft
die zauberhafte Nachtigall.
Und der silberne Mond entfaltet
den zauberhaften Faden der Träume.

Dort, bei den Schützengräben im Tal,
steht ein junger Leutnant.
Jede Minute entweicht ihm
ein Seufzer aus der Brust.

"Schlaf, Mädchen, schlaf, meine Liebste,
goldene Träume.
Und mich, mein Täubchen,
vergiss nicht, erinnere dich.
Vergiss nicht, erinnere dich." (ja)

Und dort, in Lemberg, spielt die Musik,
der Tanz geht lebhaft voran.
Die Augen der Mädchen leuchten wie Sterne,
die Liebste führt alle an!

Und sie lächelt bezaubernd
und neigt den Kopf an ihre Brust.
Und der Hauptmann bittet, der Hauptmann fleht:
Liebste, vergiss mich nicht.

Der Morgen graut, die Lichter erlöschen,
der Kopf ist schwer vom Schlaf.
Und der Hauptmann flüstert ihr noch ins Ohr
die Abschiedsworte.

"Schlaf, Mädchen, schlaf, meine Liebste,
goldene Träume.
Und mich, mein Täubchen,
vergiss nicht, erinnere dich.
Vergiss nicht, erinnere dich."

Der Einschlag der Granaten, wie donnernder Donner,
riss die Erde auf.
Erweckte die Schützengräben und den dichten Wald
und den Teich, der schon eingeschlafen war.

Dort, bei den Schützengräben im Tal,
liegt ein junger Leutnant.
Ihm fließt in einem Rinnsal
das heiße Blut aus der Brust.

Und wieder wurde alles still ringsum,
der Teich schlief ein, der Wald döste.
Und nur der Wind trug durch die Kiefern
(Seufz-) einen leisen Seufzer.

"Schlaf, Mädchen, schlaf, meine Liebste,
goldene Träume.
Und mich, mein Täubchen,
vergiss nicht, erinnere dich."

Erinnere dich.