Накрила нічка - Bonus track - МУР traduction en russe

Накрила нічка - Bonus track

"Ще хвилюєшся?"
"Ну як тобі сказати?"
"А, це твій перший"

"Ні, я перед першим дуже хвилювався
Пам'ятаю, пішов купатися вночі
Та й думаю: може, втопитися
Здавалось, так чесніше буде
Краще я себе сам, ніж вони мене"

"Але ж вижив?"
"Вижив" (ну ти якби втопився?)
"Вижив. Потім ще сім разів вижив, і завтра виживу
Бач, мене смерть оминає
Тож поки я поруч, можеш не перейматися"

"Та я... я не смерті боюся — мені віршів своїх шкода"
"Яких віршів?"
"Ненаписаних ніким, ніким ще непрочитаних"
"Поет?"
"Так"
"Хай Бог милує
Дай гітеру, поет"
"Ой, все добре буде. Заспіваєм"

Накрила нічка, та й тихесенька
Земленьку кругом
Лиш вітер мряки жене злегенька
Над розіспаним лугом

І до любови закликає
Чарівниченько-соловій
А місяць срібний розтягає
Чарівну пряжу мрій

Там, при окопах на долині
Стоїть поручник молодий
Йому щохвилі вилітає
Зітханнячко з грудей

"Спи, дівчино, спи, кохана
Злоті мрії-сни
І про мене, голубонько
Не забудь, спімни
Не забудь, спімни" (є)

А там, у Львові, музики грають
Танець жваво йде
Дівочі очі, як зорі, сяють
Любка всім вперед веде!

І усміхається чарівно
І клонить голову на грудь
А сотник просить, сотник молить
Кохана, не забудь

Сіріє ранок, світла гаснуть
Тяжіє сонна голова
А сотник шепче ще до вушка
Прощальнії слова

"Спи, дівчино, спи, кохана
Злоті мрії-сни
І про мене, голубонько
Не забудь спімни
Не забудь спімни"

Удар гранат, як грім гримучий
Землю розгорнув
Збудив окопи і ліс дрімучий
І ставок, що вже заснув

Там, при окопах на долині
Лежить поручник молодий
Йому потічком випливає
Гаряча кров з грудей

І знову стихло все довкола
Ставок заснув, здрімнувся ліс
А тільки вітер по соснині
(Зітх-) зітхання тихо ніс

"Спи, дівчино, спи, кохана
Злоті мрії-сни
І про мене, голубонько
Не забудь, спімни"

Спімни

Накрыла ночка - Bonus track

"Всё ещё волнуешься?"
"Ну как тебе сказать?"
"А, это твой первый раз?"

"Нет, я перед первым разом очень волновался.
Помню, пошёл купаться ночью.
И думаю: может, утопиться.
Казалось, так честнее будет.
Лучше я сам себя, чем они меня."

"Но выжил же?"
"Выжил. (Ну ты как бы утопился?)"
"Выжил. Потом ещё семь раз выжил, и завтра выживу.
Видишь, меня смерть обходит стороной.
Так что пока я рядом, можешь не переживать."

"Да я... я не смерти боюсь — мне стихов своих жаль."
"Каких стихов?"
"Ненаписанных никем, никем ещё не прочитанных."
"Поэт?"
"Да."
"Боже упаси.
Дай гитару, поэт."
"Ой, всё хорошо будет. Споём."

Накрыла ночка, тихая такая,
Землицу кругом.
Лишь ветер лёгкий мрак гоняет,
Над сонным лугом.

И к любви зовёт,
Волшебно-соловей.
А месяц серебристый расстилает
Волшебную пряжу грёз.

Там, у окопов, в долине,
Стоит поручик молодой.
Ему ежеминутно вырывается
Вздох из груди.

"Спи, девочка, спи, любимая,
Золотые грёзы-сны.
И про меня, голубушка,
Не забудь, приснись.
Не забудь, приснись." (Есть)

А там, во Львове, музыка играет,
Танец живо идёт.
Девичьи глаза, как звёзды, сияют,
Любка всех вперёд ведёт!

И улыбается чарующе,
И клонит голову на грудь.
А сотник просит, сотник молит:
"Любимая, не забудь."

Сереет утро, огни гаснут,
Тяжелеет сонная голова.
А сотник шепчет ещё на ушко
Прощальные слова.

"Спи, девочка, спи, любимая,
Золотые грёзы-сны.
И про меня, голубушка,
Не забудь, приснись.
Не забудь, приснись."

Взрыв гранат, как гром грохочущий,
Землю разверзнул.
Разбудил окопы и лес дремучий,
И пруд, что уже заснул.

Там, у окопов, в долине,
Лежит поручик молодой.
Ему ручейком вытекает
Горячая кровь из груди.

И снова стихло всё вокруг,
Пруд заснул, задремал лес.
А только ветер по соснам
(Вздох-) вздох тихо нёс.

"Спи, девочка, спи, любимая,
Золотые грёзы-сны.
И про меня, голубушка,
Не забудь, приснись."

Приснись.