Це ще не кінець - МУР traduction en allemand

Це ще не кінець

У час самопожертви та нестерпної тривоги
Ти в пошуках підтримки та цілющих слів
Гортаєш збірки віршів втрачених поетів
Давно минувших, вижжених років
Їх доля загартована у крові
Слова їх наче компас
По розрізу століть
Це ще не кінець
Ми стрінемось з тобою
На почорнілім полі
Не ховаючи облич
Це ще не кінець
Ти простягаєш руку
Хапаюсь не замислюючись
Це ще не кінець
Історія нагадує
Історія повчає
Хтось пише вірші для душі
Когось вони мов шторм качають
Вони збирають разом
Однодумців та ідейних мрійників
Формують марси, вапліте
Об'єднують прихильників
Прихильників свободи слова та свободи думки
Держави вільної від голоду та важких стосунків
Коли навпроти може бути ворог, що піддасть розправі
Держави владної, загорнуту в отруйні трави
Є й ті хто залишають нам романи про міста та села
Забувши про комічний жанр
Забувши про кіно та сцени
Їх піддають репресіям
Ярлик повісять терориста
Зламають психіку та душать юного артиста
А потім за ув'язненням
Повстане знак питання
Де взяти місце для наступного твого зізнання
Питання буде вирішено без краплини поту
Прогнилих трійця без вагань виконує свою роботу
І от історія нагадує, історія повчає
Робити висновки та знати всі минулого деталі ми маємо
Ми маємо, щоб залишити в пам'яті ті шрами
Що є нашим тілом
Один із них розстріляне відродження
Не дай йому покритись пилом
Це ще не кінець
Ми стрінемось з тобою
На почорнілім полі
Не ховаючи облич
Це ще не кінець
Ти простягаєш руку
Хапаюсь не замислюючись
Це ще
Не
Кінець?

Das ist noch nicht das Ende

In Zeiten der Selbstaufopferung und unerträglicher Angst
Suchst du nach Unterstützung und heilenden Worten,
Blätterst in Gedichtbänden verlorener Dichter
Aus längst vergangenen, ausgebrannten Jahren.
Ihr Schicksal ist in Blut gehärtet,
Ihre Worte sind wie ein Kompass
Durch den Schnitt der Jahrhunderte.
Das ist noch nicht das Ende,
Wir werden uns treffen,
Auf dem geschwärzten Feld,
Ohne unsere Gesichter zu verbergen.
Das ist noch nicht das Ende,
Du reichst mir deine Hand,
Ich ergreife sie, ohne zu zögern.
Das ist noch nicht das Ende.
Die Geschichte erinnert,
Die Geschichte lehrt.
Manche schreiben Gedichte für die Seele,
Andere werden von ihnen wie ein Sturm geschüttelt.
Sie bringen zusammen
Gleichgesinnte und ideelle Träumer,
Formen Mars, Vaplite,
Vereinen Anhänger.
Anhänger der Redefreiheit und der Gedankenfreiheit,
Eines Staates frei von Hunger und schweren Beziehungen,
Wo gegenüber ein Feind stehen kann, der zur Abrechnung schreitet,
Eines machtvollen Staates, eingehüllt in giftige Kräuter.
Es gibt auch jene, die uns Romane über Städte und Dörfer hinterlassen,
Das komische Genre vergessend,
Film und Bühne vergessend.
Sie werden Repressionen ausgesetzt,
Man hängt ihnen das Etikett des Terroristen an,
Bricht ihre Psyche und erstickt den jungen Künstler.
Und dann, nach der Inhaftierung,
Erhebt sich ein Fragezeichen:
Wo findet man Platz für dein nächstes Geständnis?
Die Frage wird ohne einen Tropfen Schweiß gelöst,
Die verrottete Troika erledigt ihre Arbeit ohne zu zögern.
Und so erinnert die Geschichte, die Geschichte lehrt,
Schlussfolgerungen zu ziehen und alle Details der Vergangenheit zu kennen, das müssen wir.
Wir müssen, um die Narben in Erinnerung zu behalten,
Die unser Körper sind.
Eine von ihnen ist die erschossene Wiedergeburt,
Lass sie nicht verstauben.
Das ist noch nicht das Ende,
Wir werden uns treffen,
Auf dem geschwärzten Feld,
Ohne unsere Gesichter zu verbergen.
Das ist noch nicht das Ende,
Du reichst mir deine Hand,
Ich ergreife sie, ohne zu zögern.
Das ist noch
Nicht
Das Ende?