Paroles et traduction Тартак - Не кажучи нікому - Cocoon & FDR Mix

Не кажучи нікому - Cocoon & FDR Mix

Коли війна вривається у двері,
Не захистять слова й печатки на папері.
Потрібно йти, потрібно брати зброю
І право на життя відстояти в горнилі бою...
Одна біда пішла на захід, інша прийшла зі сходу.
І знову сльози, знову страх, знову страждання для народу.
Знову за спинами визволителів
Прийшли нові карателі та мучителі...
То що ж робити – сидіти склавши руки,
Спокійно дивитися на вбивства та муки?
Чи, взявши благословення в рідної мами,
Почати боротьбу – з новими ворогами?
Поплач за мною мамо, коли я загину.
За свою землю, за Україну
Поплач за мною сестро, не кажучи нікому,
Що я вже ніколи не вернусь додому.
Тече сльоза, прогорнуючи зморшки.
І мама молиться – "Хай поживе ще трошки"
Вже так давно не бачить сина свого
І ще б хоч раз побачити його живого...
Ти знаєш, мамо, я ще тримаюсь!
Караюсь, мучусь, але не каюсь!
Якщо не я – то хто? Зайве питання...
Для нас це не проста війна – це визвольні змагання.
Людей женуть на схід, немов худобу,
Принижують, щоб знищити людську подобу...
І захиститися у цих людей нема ніяких шансів,
У них одна надія – на повстанців...
Поплач за мною мамо, коли я загину.
За свою землю, за Україну
Поплач за мною сестро, не кажучи нікому,
Що я вже ніколи не вернусь додому.
Пройдуть роки, земля загоїть рани,
Залишаться в живих поодинокі ветерани...
А скільки тих, що не прийшли додому,
Лежать в своїй землі в могилах невідомих...
Поволі наші сили тануть, і всі ми знаємо,
Що в цій війні з чужими поки що програємо...
Хай перемоги наші порівняно малі,
Та головне, що наш народ лишився на своїй землі.
Ніхто не знає, хто я, ніхто не знає, де я...
Тіла загинуть – житиме ідея...
А наші душі тут – в рідних просторах –
Волинських лісах, Карпатських горах...
Поплач за мною мамо, коли я загину.
За свою землю, за Україну
Поплач за мною сестро, не кажучи нікому,
Що я вже ніколи не вернусь додому.

Without Telling Anyone - Cocoon & FDR Mix

When the war breaks into the door,
Words and seals on paper will not protect.
You have to go, you have to take up arms
And defend the right to life in the crucible of battle...
One misfortune went to the west, another came from the east.
And again tears, again fear, again suffering for the people.
Again, behind the backs of the liberators
New punishers and tormentors came...
So what to do - sit with folded hands,
Calmly watch the killings and torments?
Or, having taken the blessing from my own mother,
Start the fight - with new enemies?
Cry for me mother, when I die.
For your land, for Ukraine
Cry for me sister, without telling anyone,
I will never return home.
A tear flows, burning through wrinkles.
And mother prays - "Let him live a little longer"
It has been so long since she saw her son
And see him alive at least once more...
You know, Mom, I'm still holding on!
I suffer, suffer, but I don't regret!
If not me - then who? An unnecessary question...
For us this is not a simple war - it is a liberation struggle.
People are driven to the east like cattle,
Humiliated to destroy the human image...
And these people have no chance to defend themselves,
Their only hope is in the rebels...
Cry for me mother, when I die.
For your land, for Ukraine
Cry for me sister, without telling anyone,
I will never return home.
Years will pass, the earth will heal the wounds,
Solitary veterans will remain alive...
And how many of those who did not come home,
Lie in their land in unknown graves...
Our forces are slowly fading away, we all know,
We are still losing in this war with strangers...
May our victories be relatively small,
But the main thing is that our people remained on their land.
Nobody knows who I am, nobody knows where I am...
Bodies will perish - the idea will live...
And our souls are here - in our native expanses -
Volyn forests, Carpathian mountains...
Cry for me mother, when I die.
For your land, for Ukraine
Cry for me sister, without telling anyone,
I will never return home.