Paroles et traduction Tember Blanche - Друг

Друг

Мене всі питають
Чи буду з тобою
Коли забуду дерево, де лазили обоє
Мене всі лякають
Любов живе 3 роки
А дружба? та живе лиш поки ходим на уроки разом

Летим у дорослий плин
Все, що спільного лишилось — наш дитячий теплий спомин
Як став ти таким чужим?
Якщо ми не винуваті, то хто першим кинув дім?

Кажуть, час лікує рани
Та ніхто не знає як
А я відчуваю шрами
На своїх худих плечах
Друг мій точно буде поруч і в грозу, і на війні
Але це напевно буде тільки в моїй голові

Мене всі питають
Кому я напишу
Коли забуду, як це — тусуватися не в тиші
Ах я вас благаю
Які ж ті мої роки
Невже я не знайду того хто вип'є мої соки нафіг?

Летим у дорослий плин
Все що спільного лишилось — наш дитячий теплий спомин
Як став ти таким чужим?
Якщо ми не винуваті, то хто першим кинув дім?

Кажуть, час лікує рани
Та ніхто не знає як
А я відчуваю шрами
На своїх худих плечах
Друг мій точно буде поруч і в грозу, і на війні
Але це напевно буде тільки в моїй голові

Сама себе питаю
Кому я напишу
Коли забуду, як це — тусуватися не в тиші
Мене всі лякають
Люблв живе 3 роки
А дружба? та живе лиш поки ходим на уроки разом

Кажуть, час лікує рани
Та ніхто не знає як
А я відчуваю шрами
На своїх худих плечах
Друг мій точно буде поруч і в грозу, і на війні
Але це напевно буде тільки в моїй голові

Кажуть, час лікує рани
Та ніхто не знає як
А я відчуваю шрами
На своїх худих плечах
Друг мій точно буде поруч і в грозу, і на війні
Але це напевно буде тільки в моїй голові

Друг

Меня все спрашивают,
Буду ли я с тобой,
Когда забуду дерево, где лазили мы вдвоём.
Меня все пугают,
Любовь живёт 3 года,
А дружба? Да живёт она, лишь пока ходим на уроки вместе.

Летим во взрослый поток,
Всё, что общего осталось — наш детский тёплый спомин.
Как стал ты таким чужим?
Если мы не виноваты, то кто первым покинул дом?

Говорят, время лечит раны,
Но никто не знает как.
А я ощущаю шрамы
На своих худых плечах.
Друг мой точно будет рядом и в грозу, и на войне,
Но это, наверное, будет только в моей голове.

Меня все спрашивают,
Кому я напишу,
Когда забуду, как это — тусоваться не в тишине.
Ах, я вас умоляю,
Какие же мои годы,
Неужели я не найду того, кто выпьет мои соки нафиг?

Летим во взрослый поток,
Всё, что общего осталось — наш детский тёплый спомин.
Как стал ты таким чужим?
Если мы не виноваты, то кто первым покинул дом?

Говорят, время лечит раны,
Но никто не знает как.
А я ощущаю шрамы
На своих худых плечах.
Друг мой точно будет рядом и в грозу, и на войне,
Но это, наверное, будет только в моей голове.

Сама себя спрашиваю,
Кому я напишу,
Когда забуду, как это — тусоваться не в тишине.
Меня все пугают,
Любовь живёт 3 года,
А дружба? Да живёт она, лишь пока ходим на уроки вместе.

Говорят, время лечит раны,
Но никто не знает как.
А я ощущаю шрамы
На своих худых плечах.
Друг мой точно будет рядом и в грозу, и на войне,
Но это, наверное, будет только в моей голове.

Говорят, время лечит раны,
Но никто не знает как.
А я ощущаю шрамы
На своих худых плечах.
Друг мой точно будет рядом и в грозу, и на войне,
Но это, наверное, будет только в моей голове.