Paroles et traduction ТНМК - По радіо співали москалі

По радіо співали москалі

Мене звуть Сидоренко. Цього разу я прокинувся у грудні
Попиняв я, почухав я себе за майбутнє
Хай знають присутні: їм я не хіло
Сало, текіла, кава та какава (гад!)

Знаю я, за що така везуха
Кожуха я одягнув, натягнув капелюха я на лоба
Його я, судячи з усього, носитиму до гроба
На це щоразу мама каже (дурак ты, Саша)

Fifty на fifty, я у ліфті, там сусідка б'є сусіда
Звати її Ліда. Ні за що ні про що б'є
А взагалі мовчу я на цій стадії
І чутно, як по радіо співають москалі

Значить, це так (як?)
Мене звуть Михайлюта (круто)
Тама вам не тута
Почувши, як тамтами (бум!)
Прокинувся я вранці (шо?!)
Тобто у дванадцять (а)
В житті завжди є місце подвигу, так шо ура (ура!)
Далі — ще більше. Вийшов я на сонце (здра, моя Ра)

Те, що вчора, вчора було, сьогодні — гра нова!
На дворі панувала тиша
Лише сусід мій, звати його Міша, тихо плакав (а-а-а)
А я підняв догори вухо ліве
Слухав, що на це там скаже мама
(Олежка, ты забыл панаму)
Між іншим, маму слухав я запнувши праве вухо
Бо саме у нього і співали москалі

(Ю-ху! В Yahoo його шукай!)
Моя фамілія — Жуйков
Я бацаю по струнах (бац!)
Опівночі, коли брат-поп лежить по своїх трунах
Виходжу я на двір та починаю (ай-я-яй)
Подагру без віагри лікую я хіп-хопом

Коли навкруги жопа, називаю її жопой
Сьогодні я у грі, "Костенька, иди домой"
"А можна він ще почитає?"
Тож, завтра я у грі
Зустрінемось за грою
Зробіть тихіше радіо, а то там москалі!

(Пчихіт. What time is it?) Добрий вечір!
Прізвище моє Приступа
Спокій був порушен грубо
Тупо заспівали півні (бє!)
У відповідь захавав monkey
Опісля сніданку вийшов я на вулицю
О шостій ранку побачив на дверях плаката білого
Дебіли два пальцями тикали-шукали правди
Діставши мамину помаду (Эдик, может быть не надо)
Я написав: шукайте її в кривді

Ця голка у яйці в дупі у вівці
Сусідка Лідка — така собі тітка, влітку
По стінах фарбою звернулась до міського голови
"Ей, довго ще на радіо будуть лише москалі?"

Два, два нулі, один наступна фаза, блін
Живу без криші. Крисі, миші слухають, як плаче Міша
Садюга: його жінка — Ліда (да-да)
Сувора така тітка
Як би з мене швидко не зробили свідка цього криміналу
По радіо сказали, що .ru — це рідна Україна (що? Що?)
Нічого я не маю проти, я так, взагалі
Залишаю вас із радіо. Співайте, москалі!

По радио пели москали

Меня зовут Сидоренко. В этот раз я проснулся в декабре,
Потянулся я, почесал себя за будущее.
Пусть знают присутствующие: им я не хило
Сало, текила, кофе и какао (вот гад!)

Знаю я, за что такая везуха,
Кожух я надел, натянул кепку на лоб.
Его я, судя по всему, носить буду до гроба.
На это каждый раз мама говорит: (дурак ты, Саша)

Фифти на фифти, я в лифте, там соседка бьет соседа.
Зовут её Лида. Ни за что, ни про что бьет.
А вообще молчу я на этой стадии,
И слышно, как по радио поют москали.

Значит, это так (как?)
Меня зовут Михайлюта (круто).
Тама вам не тута.
Услышав, как тамтамы (бум!)
Проснулся я утром (что?!)
Вернее, в двенадцать (а).
В жизни всегда есть место подвигу, так что ура (ура!)
Дальше — ещё больше. Вышел я на солнце (здравствуй, моя Ра!).

То, что вчера, вчера было, сегодня — игра новая!
На дворе царила тишина.
Лишь сосед мой, зовут его Миша, тихо плакал (а-а-а).
А я поднял вверх ухо левое,
Слушал, что на это там скажет мама:
(Олежка, ты забыл панаму).
Между прочим, маму слушал я, заткнув правое ухо,
Потому что именно в него и пели москали.

(Ю-ху! В Yahoo его ищи!)
Моя фамилия — Жуйков.
Я играю на струнах (бац!).
В полночь, когда брат-поп лежит по своим гробам,
Выхожу я во двор и начинаю (ай-я-яй)
Подагру без виагры лечу я хип-хопом.

Когда вокруг задница, называю её задницей.
Сегодня я в игре: "Костенька, иди домой".
"А можно он ещё почитает?"
Так что, завтра я в игре.
Встретимся за игрой.
Сделайте тише радио, а то там москали!

(Чихает. What time is it?) Добрый вечер!
Фамилия моя — Приступа.
Покой был нарушен грубо.
Тупо запели северные (бє!)
В ответ заточил monkey.
После завтрака вышел я на улицу.
В шесть утра увидел на дверях плаката белого,
Где бабы двумя пальцами тыкали-искали правды.
Достав мамину помаду (Эдик, может быть, не надо?),
Я написал: ищите её в обиде.

Эта иголка в яйце в заднице у овцы.
Соседка Лидка — та ещё тётка, летом
По стенам краской обратилась к городскому голове:
"Эй, долго ещё по радио будут одни москали?"

Два, два нуля, один, следующая фаза, блин.
Живу без крыши. Крысы, мыши слушают, как плачет Миша.
Садист: его жена — Лида (да-да).
Строгая такая тётка.
Как бы из меня быстро не сделали свидетеля этого криминала.
По радио сказали, что .ru — это родная Украина (что? Что?)
Ничего я не имею против, я так, вообще.
Оставляю вас с радио. Пойте, москали!