Paroles et traduction Viktor Pavlik - Недописана книга

Собі забрала ключі i хоч кричи - не кричи -
Не відкриває тепер дверi
Моя чарівна мала - моя єдина мета
Зробити так, щоб було тобі добре
Знову тікаю у сни, де обіймаю тебе -
Наче розірветься серце ось, ось
І залишається знов просто забути і все!
Так легко сказати, але так ми не схожі

Ти - недописана книга моя. Ти - моє небо повне дощу
Ти - моє макове поле, п'яниш і вбиваєш
Ти берегиня всіх моїх сліз! І як тільки можна кохати таку?
Ні я - не знаю, не знаю, не знаю, не знаю

Так цілувала до сліз. Прошила сяйвом наскрізь
Тремтіли губи й слова - така відверта!
I роки фото в альбом. Весна біжить у вікно
А ти не зі мною, дивлюсь, така не прикрита
Знову тікаю у сни, де обіймаю тебе
Наче розірветься серце ось, ось
І залишається знов просто забути і все!
Так легко сказати, але так ми не схожі

Ти - недописана книга моя. Ти - моє небо повне дощу
Ти - моє макове поле, п'яниш і вбиваєш
Ти берегиня всіх моїх сліз! І як тільки можна кохати таку?
Ні я - не знаю, не знаю, не знаю, не знаю

Знову тікаю у сни, де обіймаю тебе
Наче розірветься серце ось, ось
І залишається знов просто забути і все!
Так легко сказати, але так ми не схожі

Ти - недописана книга моя. Ти - моє небо повне дощу
Ти - моє макове поле, п'яниш і вбиваєш
Ти берегиня всіх моїх сліз! І як тільки можна кохати таку?
Ні я - не знаю, не знаю, не знаю, не знаю
Ні я - не знаю, не знаю, не знаю, не знаю

Себе забрала ключи и хоть кричи - не кричи -
Не открывает теперь дверь
Моя чарівна мала - моя единственная цель
Сделать так, чтобы было тебе хорошо
Снова убегаю в сны, где обнимаю тебя -
Как будто разорвется сердце вот, вот
И остается вновь просто забыть и все!
Так легко сказать, но так мы не похожи

Ти - недописана книга моя. Ты-мое небо полное дождя
Ты-мое маковое поле, пьянишь и убиваешь
Ты хранительница всех моих слез! И как только можно любить такую?
Ни я - не знаю, не знаю, не знаю, не знаю

Так целовала до слез. Прошила насквозь сиянием
Дрожали губы и слова - такая откровенная!
I годы фото в альбом. Весна бежит в окно
А ты не со мной, смотрю, такая не прикрытая
Снова убегаю в сны, где обнимаю тебя
Как будто разорвется сердце вот, вот
И остается вновь просто забыть и все!
Так легко сказать, но так мы не похожи

Ти - недописана книга моя. Ты-мое небо полное дождя
Ты-мое маковое поле, пьянишь и убиваешь
Ты хранительница всех моих слез! И как только можно любить такую?
Ни я - не знаю, не знаю, не знаю, не знаю

Снова убегаю в сны, где обнимаю тебя
Как будто разорвется сердце вот, вот
И остается вновь просто забыть и все!
Так легко сказать, но так мы не похожи

Ти - недописана книга моя. Ты-мое небо полное дождя
Ты-мое маковое поле, пьянишь и убиваешь
Ты хранительница всех моих слез! И как только можно любить такую?
Ни я - не знаю, не знаю, не знаю, не знаю
Ни я - не знаю, не знаю, не знаю, не знаю