Paroles et traduction YARMAK - Потрібен живим

Потрібен живим

Я не збираюсь тебе вчити — просто пару речей тобі покажу
Сім століть кращі сини вмирали за країну нашу
Скільки бачив цей народ і скільки земля та нила
Ця орда не дає спокою від короля Данила

І руйнує наші мури не ворог, а чвари блядські
І коли вже знайдуть спільне всі петлюри й скоропадські?
Від Русі до наших днів усі вади в нас одні
Чи то дурні, бо бідні, чи все ж ми бідні, бо дурні?

Я не дивуюся тікток-пісюхам: ляпне — потім плаче
Тут дорослі вкрали все і навіть віру дитячу
Я терпляче, брачо, мучу свій хіп-хоп — в біт підкачуй
Все недарма, поки бачу я в залі очі гарячі

Точно втрачено не все: є репчина, що думку завжди несе
У нас різні величини, завдання, більшість повзе
Бо ця нахаба вкрала блага
Та в твої казки не вірять і в "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА"

Дещо накипіло, далі шлях правди топчу
Я слова переплітаю вміло, як фарби Марчук
Рано помирати, брате, падати в це жито
Хай від карми дохнуть гади, а нам будувати й жити

І ніхто не зміг силою стерти
Ми самі свою долю гнівим
Україна цінує лиш мертвих
А ти потрібен нам, брате, живим
І ніхто не зміг силою стерти
І сумує відірваний Крим
Україна цінує лиш мертвих
А ти потрібен нам, брате, живим

Ти потрібен нам живим, бо твій розум (так)
Може зупинити всі наші сльози (так)
І цей трек, немов Микола Амосов
Запускає твоє серце уколом адреналіна дози

Проза — як просо: мій плуг на совісті тросах
Кажуть: "Друг, краще ти не суй в політику носа
Роби бабки, ти пішак, все вирішують боси"
Та я їбашу як ішак, в собі вбивши малороса

Кажуть: "Брат, куди пропав? Де старий простенький стиль?"
Що за роки я накопав, до цього треба дорости
Я проніс — ти відчуваєш дух в рядках куплетних
Я не можу вас лишити на цих блазнів безхребетних

Поки ті псевдозірки ділять премії в кублі
Я ніколи не міняв честь і душу на рублі
Я в твої вуглі, брате, підливаю трохи палива
Ми досі валим, тільки час поставить справжні бали нам

Я йшов по сходах, гриз бетон
Я в душі залишу міцний шов, як Борис Патон
Всім респекти за support, і знову піднялась рука
Я повішу цей акорд, як КГБ Івасюка

І ніхто не зміг силою стерти
Ми самі свою долю гнівим
Україна цінує лиш мертвих
А ти потрібен нам, брате, живим
І ніхто не зміг силою стерти
І сумує відірваний Крим
Україна цінує лиш мертвих
А ти потрібен нам, брате, живим

І ніхто не зміг силою стерти
Ми самі свою долю гнівим
Україна цінує лиш мертвих
А ти потрібен нам, брате, живим
І ніхто не зміг силою стерти
І сумує відірваний Крим
Україна цінує лиш мертвих
А ти потрібен нам, брате, живим

Нужен живым

Я не собираюсь тебя учить — просто пару вещей тебе покажу,
Семь столетий лучшие сыны умирали за страну нашу.
Сколько видело людей и сколько земля эта стенала,
Эта орда не дает покоя со времен короля Даниила.

И рушат наши стены не враги, а распри блядские,
И когда же найдут общий язык все петлюры и скоропадские?
От Руси до наших дней все беды у нас одни,
То ли мы глупые, потому что бедные, то ли бедные, потому что глупые?

Я не удивляюсь тикток-писькам: ляпнет — потом плачет.
Тут взрослые украли все, и даже веру детскую.
Я терпеливо, братан, мучаю свой хип-хоп — в бит подкачивай.
Все не зря, пока вижу я в зале глаза горячие.

Точно не все потеряно: есть ниточка, что мысль всегда несет.
У нас разные величины, задачи, большинство пресмыкается,
Потому что эта мразь украла блага.
И в твои сказки не верят, и в "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА".

Кое-что накипело, дальше путь правды топчу,
Я слова переплетаю умело, как краски Марчук.
Рано умирать, брат, падать в эту рожь.
Пусть от кармы дохнут гады, а нам строить и жить.

И никто не смог силой стереть,
Мы сами свою судьбу гневом вершим.
Украина ценит лишь мертвых,
А ты нужен нам, брат, живым.
И никто не смог силой стереть,
И грустит оторванный Крым.
Украина ценит лишь мертвых,
А ты нужен нам, брат, живым.

Ты нужен нам живым, ведь твой разум (да)
Может остановить все наши слезы (да).
И этот трек, словно Николай Амосов,
Запускает твое сердце уколом адреналина, дозы.

Проза — как просо: мой плуг на совести тросах.
Говорят: "Друг, лучше тебе не совать в политику нос.
Делай бабки, ты пешка, все решают боссы".
Но я ебашу как ишак, в себе убив малоросса.

Говорят: "Брат, куда пропал? Где старый простенький стиль?"
То, что за годы я накопал, до этого нужно дорости.
Я пронес — ты чувствуешь дух в строках куплетов.
Я не могу вас оставить на этих шутов бесхребетных.

Пока те псевдозвезды делят премии в борделе,
Я никогда не менял честь и душу на рубли.
Я в твои угли, брат, подливаю немного топлива.
Мы все еще валим, только время расставит настоящие баллы нам.

Я шел по ступеням, грыз бетон,
Я в душе оставлю крепкий шов, как Борис Патон.
Всем респект за поддержку, и снова поднялась рука.
Я повешу этот аккорд, как КГБ Ивасюка.

И никто не смог силой стереть,
Мы сами свою судьбу гневом вершим.
Украина ценит лишь мертвых,
А ты нужен нам, брат, живым.
И никто не смог силой стереть,
И грустит оторванный Крым.
Украина ценит лишь мертвых,
А ты нужен нам, брат, живым.

И никто не смог силой стереть,
Мы сами свою судьбу гневом вершим.
Украина ценит лишь мертвых,
А ты нужен нам, брат, живым.
И никто не смог силой стереть,
И грустит оторванный Крым.
Украина ценит лишь мертвых,
А ты нужен нам, брат, живым.